Ця подія сталася 1087 року, коли купці з італійського міста, рятуючи святиню від можливої наруги, перевезли мощі святителя з Мир Лікійських у своє місто.
За життя святитель Миколай був благодійником для багатьох людей і не перестав ним бути і після смерті. Господь дарував його чесному тілу нетління й особливу чудотворну силу. Мощі святителя почали – і продовжують донині – виділяти запашне миро (особлива ароматна олія), яке вважається чудотворним.
Історія свята
Минуло понад сімсот років від часу смерті святителя Миколая (близько 345 року). Місто Міри і вся Лікійська область були зруйновані сарацинами, а руїни храму з його гробницею залишалися без нагляду, лише кілька благочестивих ченців продовжували їх охороняти. У 1087 році святитель Миколай явився уві сні одному апулійському священикові з міста Барі (на півдні Італії) і повелів перенести його мощі в це місто.
Пресвітери і знатні городяни спорядили три кораблі і, видаючи себе за торговців, вирушили в дорогу. Така обережність була необхідна, щоб не привернути уваги венеціанців, які теж хотіли заволодіти мощами святителя Миколая і прагнули випередити жителів Барі.
Барійці окружним шляхом, заходячи в порти Єгипту і Палестини і видаючи себе за звичайних купців, дісталися до Лікійської землі. Розвідники з’ясували, що у гробниці немає охорони, крім чотирьох старих ченців. Прибувши в Міри, барійці, не знаючи точного розташування гробниці, спробували підкупити ченців, запропонувавши їм триста золотих монет. Отримавши відмову, вони застосували силу: зв’язали ченців і, пригрозивши тортурами, змусили одного з них вказати місце поховання.
Гробницю з білого мармуру, що чудово збереглася, було розкрито. Вона виявилася наповненою до країв запашним миром, в якому і були занурені мощі святителя. Не маючи можливості взяти велику і важку гробницю, барійці переклали мощі в заготовлений ковчег і вирушили назад.
Спочатку барійцям допомагав плисти додому попутний вітер, але наступного дня вітер змінився і повернув корабель до міста Патари, батьківщини святителя Миколая.
Перелякані барійці почали побоюватися, чи не розгнівався архієпископ Миколай їхнім вчинком. Їх терзали сумніви: чи правильно вони вчинили, перевозячи святі реліквії. Лише після того, як п’ятеро з них зізналися, що взяли собі частку мощей святого угодника, море заспокоїлося, і знову подув попутний вітер.
Кораблі прибули в Бар, і незабаром радісна звістка облетіла все місто. Великій святині влаштували урочисту зустріч за участю духовенства і жителів. Наступного дня мощі святителя Миколая були урочисто перенесені до церкви святого Стефана біля моря. Перенесення супроводжувалося численними зціленнями.
Мощі Миколи Чудотворця досі зберігаються в Барі, в білосніжній базиліці Святого Миколая – храмі романського стилю XII століття.
За матеріалами православної преси
Читайте також:
