Напередодні, у п’ятницю, служиться Парастас. Що це за служба і яке її значення? Чому Парастас здійснюється у Великий піст, адже це насамперед час покаяння?
– З грецької мови Парастас перекладається як «клопотання». Зазвичай Парастас служиться напередодні батьківських субот – днів, коли поминають покійних. Особливість цієї служби в тому, що її піснеспіви і молитви в основному про упокій померлих, як на панахиді. Основа Парастасу – утреня, на якій відбувається читання 17-ї (заупокійної) кафізми посеред храму.
Чому саме постом? Справді, піст – це час сугубого покаяння, і при цьому майже кожна субота – батьківська. Святитель Іоанн Златоуст каже, що «покаяння свідчиться не словами, а справами» – справами любові та милосердя. І, зрозуміло, справи милосердя і любові повинні стосуватися не тільки живих, а й померлих. Таким чином, під час посту ми висловлюємо молитвою свою любов до спочилих, здійснюємо щодо них справу милосердя і виконуємо заповідь про любов.
Це духовна причина. А є ще й Уставна: під час посту в будні дні не звершується повна Літургія, не приноситься безкровна Жертва, зокрема за покійних. І субота – це перший день тижня, коли знову здійснюється повна Літургія, тому й творяться особливі молитви за померлих.
– Чи можна вважати, що під час заупокійних служб ми духовно стикаємося із загробним світом?
– Безумовно. «Бог не є Бог мертвих, але живих, бо в Нього всі живі» (Лк. 20:38). Під час богослужіння Церква земна безпосереднім чином з’єднується з Церквою Небесною… Тут вже немає ані часу, ані простору, немає живих і померлих, але всі єдині в Господі.
– Чи можна під час заупокійних служб думати про померлих, малювати в уяві їхній образ? Як правильно молитися на таких службах?
– За вченням святих отців Православної Церкви, під час молитви ми повинні уникати будь-якої мрійливості, чуттєвих уявлень. Преподобний Никодим Святогорець говорить так: «Знай, що Бог є поза всіма почуттями й усім чуттєвим, поза всяким виглядом, кольором, мірою і місцем… і хоча скрізь є, але понад усе; тобто Він є поза всякою уявою».
Не потрібно намагатися штучно викликати в собі образи померлих і події, пов’язані з ними, тим більше, «малювати» в уяві їхні образи. Це безглуздо і навіть духовно небезпечно. Але водночас природні для нас спогади про близьких (зокрема їхніх облич і слів, їхньої любові до нас) породжують у нас почуття печалі й скорботи за дорогими людьми і цим самим оновлюють у нас любов до покійних. У цьому немає нічого поганого. Любов потрібно перетворювати на молитву за померлих. Адже любов і пам’ять – найкращий стимул і наповнення для молитви за наших дорогих рідних і близьких.
Звісно, було б добре кожному вірянину протягом посту відвідувати і всі вечірні Парастаси, і ранкові Літургії по суботах, після яких здійснюється панахида за спочилими. Адже міра нашої старанності в цій праці – це міра нашої пам’яті та любові до покійних. А коли ще потрудитися, якщо не постом?
ДО ВІДОМА. У 2025 році Великопісні батьківські суботи випадають на 15, 22 і 29 березня.
За матеріалами православної преси
Ми також розповідали:
