Це сержанти Єгоров та Кантарія. Їх завжди називали саме в такій послідовності – спочатку росіянин, потім грузин. Але ж вів їх українець Берест.
Про націоналізм і ненависть
Загальновідомо, хто найгучніше кричить «Тримайте злодія!» – це сам злодій. Проведемо аналогію: хто найгучніше кричить про необхідність боротьби з так званим українським націоналізмом? Це російські націоналісти, більшість яких, особливо з початком повномасштабної агресії проти України, перекосило до шовінізму – найбільш реакційного націоналізму, що розпалює ненависть. Тим, гадаю, небагатьом, хто здивується: який же націоналізм у багатонаціональній Росії? – я у приклад наведу історію з минулої, Другої світової, війни. Ось вам коротко, як на долоні, життя українця Олексія Береста.
Не той політрук
В деяких військових мемуарах є версії того, чому маршал Жуков підписав подання на Єгорова та Кантарію до звання Героя Радянського Союзу, а на Береста – ні. Берест був політруком, а багатьох політруків в армії недолюблювали. Але Жукову зовсім не складно було б дізнатися, ЯКИМ політруком був Берест. Так, були політруки, які наказували: «Роби, як я сказав!» Але Берест, за всіма свідченнями, належав до іншого типу. Він закликав: «Роби, як я!», і вів бійців за собою, подаючи приклад героїзму. Кадровим політпрацівником не був. Родом селянин, з Горяйстівки (нині Сумська область), був призваний до армії 1939 року. Солдат брав участь у Фінській війні, отримав подяку за порятунок життя командира. З перших днів нападу гітлерівців – на фронті. 1943 року направили його на навчання до військово-політичного училища. Закінчив його 1944 року і знову на фронт, вже з лейтенантськими погонами. Схоже, що версія з політруком – слабенька.
Про ставлення до українців і м’ясні штурми
Адже звучала й інша, більш, схоже, реальна версія. Єгоров – представник того народу, за який невдовзі після взяття Рейхстагу, 24 травня 1945 року, на кремлівському прийомі, підніме тост Сталін: «Я п’ю, насамперед, за здоров’я російського народу, бо він є найвидатнішою нацією з усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу». Здається, тут питань немає. Ну і Кантарія – грузин, єдинокровник генералісимуса (вважаю, і тут все зрозуміло).
Тут я хочу від щирого серця засвідчити свою повагу до героїзму сержантів Єгорова та Кантарія. Але до українця Береста Жуков, мабуть, застосував традиційну російську приказку «Не всяке лико у рядок». Зважаючи на все, українців він недолюблював. Наприклад, навесні 1944 року під час Корсунь-Шевченківської операції маршал доукомплектовував війська українцями, «винними» в тому, що вижили на окупованій території. За 24 дні боїв (цю методику м’ясних штурмів зараз перейняла у свого кумира РФ) Жуков відправив на смерть 770 тисяч людей, переважно українців. Ну от і виходить, що українець Берест у цьому глобального масштабу заході з прапором над Рейхстагом був «п’ятим колесом до воза». Від нього відбулися нагородою нижчого рангу – орденом Червоної Зірки.
Але ж Берест не просто був активним учасником цієї бойової групи: він був ключовим учасником. Коли прапор піднімали гвинтовими сходами на фронтон Рейхстагу, виявилося, що в багатьох місцях вибухи зруйнували одразу по кілька щаблів. Тоді створили живі сходи, основою яких став великий (зростом 190 сантиметрів) і зовсім не кволий лейтенант Берест: Михайло Єгоров та Мелітон Кантарія просто по ньому прорвалися нагору.
А ось цитата із протокольного документа «Бойова характеристика прапора», підписаного 1945 року: «Відважні воїни комуніст лейтенант Берест, комсомолець сержант Єгоров та безпартійний молодший сержант Кантарія встановили прапор над будинком німецького парламенту». Як то кажуть, ані додати, ані відняти.
Заарештували за чужі махінації
Замість параду перемоги Олексія Береста відрядили супроводжувати ешелон з репатрійованими до СРСР. Закінчивши службу, після війни працював начальником райвідділу кінофікації у Ростовській області. Багато років писав «нагору», домагався справедливості і, мабуть, набрид. Коли 1953 року на махінаціях з квитками у кіно попалася якась касирка, заарештували Береста. Прокурора, який єхидно під час допиту сказав: «Ми ще перевіримо, як ти там на ташкентському фронті воював», Олексій разом із кріслом викинув у вікно з другого поверху. Майже три роки за статтею «хуліганство» відпрацював на лісоповалі, повернувшись додому, пішов у робітники.
***
Олексій Берест пав смертю хоробрих 4 листопада 1970 року, йому було 49 років. Він виштовхнув буквально з-під коліс потяга дівчинку, яка вирвалася з маминих рук. Врятуватися самому шансів він не мав. Що тут скажеш. Героям слава!
