Шептицький, Самар і Златопіль
У вересні парламент ухвалив постанову*, згідно з якою було перейменовано 327 населених пунктів. Йдеться про 10 міст, 56 селищ та 261 село, назви яких містили символіку російської імперської політики або не відповідали стандартам державної мови. Такого перейменування вимагав Закон «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
На Львівщині Червоноград перетворився на Шептицький. Новомосковськ на Дніпропетровщині став Самаром, а Першотравенськ – Шахтарським. Первомайськ на Луганщині – Сокологірськом, Молодогвардійськ – Отаманівкою, Сєвєродонецьк – Сіверськодонецьким, а Первомайський на Харківщині – Златополем. Також на Харківщині з’явився Берестин замість Краснограда. А на Черкащині зникло Ватутіне, натомість тепер місто носить назву Багачеве. На Сумщині місто Дружба також змінило назву на Хутір-Михайлівський.
Відповідно перейменовано й райони:
-
Новомосковський район на Самарівський (Дніпропетровська область);
-
Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький (Луганська область);
-
Червоноградський район на Шептицький (Львівська область);
-
Красноградський район на Берестинський (Харківська область).
Про п’ять спірних назв
Перейменування Верховній Раді вдалися не з першої спроби. Нардепи провалили голосування п’яти спірних назв населених пунктів. Зокрема, не зійшлися обранці на питанні перейменування Южного на Одещині, що мав стати містом Порт-Анненталь, Южноукраїнськ та Первомайськ Миколаївської області – пропонувалося перейменування на Гард та Ольвіопіль, а Синельникове та Павлоград на Дніпропетровщині – на Ріднопілля та Матвіїв.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Змінити назви цих міст нардепи планують вже найближчим часом, але для цього будуть ухвалювати нові постанови.
Спротив та курйози
Процес декомунізації та деколонізації не всюди проходить гладко. А подекуди небажання людей миритися із новими (часто навіть історично виправданими) назвами чи прощатися із звичними монументами призводить до курйозних ситуацій.
Одна із найбільш пам’ятних трапилася у Комсомольську Полтавської області. Тамтешня міськрада, щоб запобігти перейменуванню міста, запропонувала вважати його назву абревіатурою, яку слід розшифровувати так: «Колектив Молодих Соціально Мотивованих Людей – Справжніх Козаків». Щоправда, це не спрацювало і Комсомольськ таки перейменували на Горішні Плавні.
А в селі Котлярка на Житомирщині Леніна вирішили не зносити, а переробити на пам’ятник Тарасу Шевченку. Скульптуру «переосмислив» місцевий художник, який замінив кепку в руці «вождя» на «Кобзар», а піджак перетворив на пальто. І хоч формально умови закону було виконано, оновлений монумент сподобався не всім, адже залишався схожим на Леніна, який відростив довгі вуса.
Чи варто зараз займатися перейменуванням?
Іноді лунають сумніви: чи варто займатися перейменуванням вулиць та міст, коли Росія фізично знищує нашу країну. І чи не розумніше відкласти цей процес на час після Перемоги.
Втім, очищення України від російських та радянських назв є також частиною боротьби. Адже ці назви потрапляють в офіційні документи, культурний простір і побутовий вжиток. Недаремно зміна топонімів – одна з найперших речей, яку роблять російські загарбники після окупації українських земель.
Тож повернення власних назв та імен допоможе нам краще усвідомлювати себе, більше дізнаватися про наших діячів, чиї імена носять вулиці або населені пункти. Берегти пам’ять про тих, кого Росія століттями намагалася знищити.
За інформацією Центру громадського моніторингу та контролю
*Постанова «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» №3984-IX від 19.09.2024
Читайте також:
