Нині завдяки просвітницькій місії Православної Церкви, напевно, у світі вже немає такого куточка, де не було б православного храму або хоча б православної громади. Але навіть якщо людина опиняється в умовах віддаленого перебування від православного храму, це зовсім не означає, що їй нема де молитися Богові.
Молитися Богу можна скрізь, адже головна умова молитви – не місце, а стан душі. Храм лише допомагає душі налаштуватися на молитву.
По суті, громадське богослужіння тому і є важливішим, ніж приватна молитва, бо, перебуваючи в Церкві, ми з’єднуємо свою молитву з молитвою всієї громади – і тим самим вона посилюється.
Втім, дбаючи про віруючих людей і розуміючи їхнє прагнення до богослужіння, Церква пропонує їм певну подобу громадського богослужіння (принаймні за складом молитвослів’я).
В одній із богослужбових книг Православної Церкви – Часослові – є так званий Чин обідниці. Обідниця – це таке послідування, яке складається з молитвослів’я та піснеспівів, взятих з Літургії.
Однак у цьому послідуванні немає найголовнішого, що, власне, і робить Літургію Таїнством – освячення Святих Дарів та причастя ними. Через це обідницю можна здійснювати мирянам вдома в тих випадках, коли немає можливості відвідати православний храм і взяти участь у повноцінному богослужінні Літургії.
Але це зовсім не означає, що Літургія може бути замінена будь-яким іншим послідуванням. Долучення Святим Тілу і Крові Господа нашого Ісуса Христа, яке здійснюється лише за Літургією, не можна замінити нічим. Вищого і рятівнішого за це Таїнство немає нічого на світі.
І тому ми повинні намагатися шукати православний храм, щоб хоча б зрідка, наскільки це можливо, відвідувати його і брати участь у тих Таїнствах, які в ньому відбуваються. Адже без Таїнств, насамперед, без найголовнішого з них – Таїнства Євхаристії, в яких отримуємо можливість долучитися до Самого Бога і розділити Його Божественне життя, ми не зможемо успадкувати Блаженну Вічність, обіцяну Господом усім людям, хто любить Його.
За матеріалами православної преси
