Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас із відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
- Відомі люди на монетах: чому вченого Івана Пулюя можна назвати піонером.
- Відомі люди на монетах: Євген Патон – маестро електрозварювання
- Відомі люди на монетах: Іван Айвазовський – родом з України.
Народився Олексій Кирилович Алчевський у Сумах у 1835 році. До тридцяти трьох років став одним із засновників першого в імперії приватного акціонерного банку – «Харківський торговельний банк». 1871-го стає одним із засновників Харківського земельного банку, і наступні 30 років був головою його правління.
Наступний етап: банківський бізнес сприяв становленню Олексія Алчевського як великого землевласника. І далі на цих землях почали виростати створювані ним гірничо-промислові та металургійні підприємства. Так, на сході України з’явилося одне з перших фінансово-промислових об’єднань. До нього входили шахти та копальні, металургійні підприємства та транспортні підприємства, банки.
Показово, що заводи Алчевського (включаючи, до речі, Маріупольські металургійні), були єдиними в Україні підприємствами металургії, які виросли на інвестиціях вітчизняних, а не закордонних компаній. Саме в ті роки виник майбутній Алчевськ*, спочатку як робоче селище металургійного заводу Донецько-Юр’євського металургійного товариства, заснованого Олексієм Алчевським.
Що стосується громадської діяльності Алчевського, то найближча людина – його дружина – називала його фанатичним українцем. У Харкові він очолював гурток української інтелігенції, у Сумах для земляків збудував власним коштом багато бібліотек, лікарень, недільних шкіл, церков. Офіційно тоді в росії було заборонено ставити пам’ятники Тарасу Шевченку, але Алчевський зміг це зробити як приватна особа. Він замовив пам’ятник Кобзарю з білого мармуру та встановив його на території садиби зятя.
А тим часом на початку ХХ століття в Росії розпочався кризовий спад економіки. Намагаючись уникнути краху, Алчевський просив допомоги у міністерства фінансів – йому відмовили. І у травні 1901 року Олексій Алчевський кинувся під потяг… Це за офіційною версією. Існує і неофіційна: його поховали на цвинтарі, а не за цвинтарною огорожею, де за найсуворішими правилами належало ховати самогубців. Йому допомогли піти з життя? Дуже показово, що після загибелі Алчевського мінфін «раптом» погодився підтримати його банки. Щоправда, після того, як підприємства Алчевського прибрали до рук московські багатії Рябушинські. Що ж, типово московські методи: вбити і прийти на готове.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
*За свою історію Алчевськ кілька разів змінювало назву. Він був і Юріївкою, і Ворошиловським, і Комунарським. У 1991 році після проголошення Незалежності України він отримав назву, що найбільше відповідає історичній справедливості – Алчевськ. На честь його фактичного фундатора Олексія Алчевського.
