Щороку 25 грудня католики та протестанти та деякі церкви православного обряду відзначають Різдво Христове.Крім того, цього року Православна церква України (ПЦУ) дозволила своїм парафіянам, якщо вони цього бажають, також відзначати Різдво Христове 25 грудня. За традицією, цього дня люди ходять до храмів на різдвяні богослужіння, готують святкові страви, відвідують рідних, ну і, звісно, колядують.
Сьогодні ми розповімо про незвичайний різдвяний обряд Мошу (обряд чоловічої коляди), який увійшов до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Цей обряд зберігся лише в одному із сіл Одеської області, населення якого складають етнічні молдавани.
Страшна маска і жезл із трави
Село Орлівка Ренійської громади Ізмаїльського району – єдине бессарабське село, жителі якого відзначають Різдво 25 грудня. Ця традиція існує з давніх-давен, поєднує в собі християнські та язичницькі вірування і носить назву «Мошу». Обряд, у якому беруть участь усі неодружені чоловіки села, відбувається у Різдво – 24 та 25 грудня, і символізує вшанування зимового сонцестояння.
Готуватися до проведення обряду в селі починають ще 10 грудня. Спочатку роблять маску для головного персонажа – Мошу – з кролячих і козячих шкурок, шкіряних ремінців, кінського волосся, вовняних ниток, прикрашають бобами та німбом із квітів та різнокольорових стрічок. При цьому що страшнішою виглядає маска, то краще. Окрім маски, атрибутом свята є мечуки – булави з великою ручкою, зроблені з рогози, болотної трави, якими «воїнство» Мошу проганяє нечисту силу. Знання про виготовлення цих атрибутів передається з покоління у покоління.
Дзвони для залякування злих духів
Увечері 24 грудня село умовно поділяється на дві частини. У кожній половині збираються неодружені чоловіки, які відслужили в армії. Вони надягають різну військову форму: одна частина – тільники, друга – камуфляж. Тепер вони – дві «армії», якими командує Мошу. За ніч «воїнство» мусить обійти усі двори. Для цього колядники змушені пересуватися бігом, але бути дуже уважними. Якщо вони раптом пропустять чийсь двір, це вважається поганою прикметою: наступний рік може принести до хати нещастя.
На шкіряному поясі Мошу закріплюють чотири великі дзвони, які зазвичай надягають бикам на шию. Вага кожного з них становить близько шести кілограмів. Коли Мошу біжить або танцює, лунає дзвін, який, як вважають жителі села, відлякує злих духів. З цією ж метою «воїни» Мошу щосили б’ють по землі мечуками і роблять це не тільки у дворах односельців, але дорогами і тротуарами.
Про прибуття Мошу та його «воїнства» сповіщають барабанний бій та звуки кларнету. Колядники хором співають колядки молдавською мовою, а господарі дякують їм, пригощають вином, дарують гроші.
