На ці запитання відповіла міністерка соціальної політики Оксана Жолнович.
Оксана Жолнович нагадала, як раніше відбувався процес нарахування субсидій.
- Людина звертається до будь-якого ЦНАПу або Управління соціального захисту населення.
- Потім її документи передаються до УСЗН, де вона проживає, і там уже розглядається сама заявка: переглядається декларація, робиться звірка по реєстрах тощо. Сьогодні таких управлінь в Україні є 700.
- Відповідно, під кожну з цих точок слід здійснити повноцінний обмін усіма реєстрами, щоб ще на етапі призначення співробітник УСЗН чітко розумів, чи має право ця людина на виплати чи ні. І це дуже складно, враховуючи ще й те, що у різних УСЗН, а це органи місцевого рівня свої IT-програми.
- І коли фінансові відомості щодо послуг та виплат передаються до Мінсоцполітики, то Державне підприємство «Інформаційні обчислювальні системи» має зводити всі ці відомості в один реєстр – і це додаткові складнощі.
- Далі реєстр із призначеними пільгами/субсидіями (формує ІОЦ) та заявки про необхідність у коштах для виплати пільг/субсидій (подають регіональні органи соціального захисту населення) щомісяця передаються до міністерства для подальшого фінансування та перерахування коштів.
- Казначейство формує єдиний пул грошей (наприклад, на субсидії) та розподіляє його за відомостями між регіональними органами соціального захисту (області).
- Натомість регіональні органи соціального захисту (області) перераховують відповідні кошти на рахунки структурних підрозділів із соціального захисту населення (райони).
- Райони (отримуючи свою суму коштів) безпосередньо поділяють її за своїми відомостями на рахунки людей.
Що дасть призначення субсидій через Пенсійний фонд?
«Ця складна логістика призводить до затримок із виплатами, адже такий рух грошей потребує фізичної присутності працівників на своїх робочих місцях. Саме під час війни ми почали розуміти, що така довга складова потребує швидкого переформатування. Наприклад, у Херсоні за старою формулою зараз неможливо призначити жодних виплат, бо там люди дуже часто не працюють на своєму робочому місці», – зауважила Оксана Жолнович.
Також важливий момент, що наявність паперових реєстрів і навіть локальних систем даних призводить до того, що вони можуть потрапити до рук диверсантів/окупантів.
«Тому на початку війни всім УСЗН було надано вказівку знищити свої бази. Наприклад, у Київській області (після звільнення) у нас їх просто немає і зараз у нас триває складний процес оновлення цих відомостей», – сказала Жолнович.
За її словами, Пенсійний фонд таких проблем не має, тому що людина звертається до ЦНАПу, Управління ПФУ або робить заявку через особистий пенсійний онлайн-кабінет. Ця заявка є екстериторіальною, тобто не прив’язаною до місця реєстрації людини, яка звертається за допомогою. У ПФУ вже реалізовано цифровий інструмент, який підключає кожну людину через певне «хмарне середовище». Тобто вся інформація зберігається на центральних серверах та у хмарах (в інших країнах).
«Так ми не втрачаємо інформацію і не дозволяємо до неї доступитися будь-кому, якщо персональний комп’ютер, наприклад, у зоні бойових дій – до нього відрізається доступ. А екстериторіальність обробки заявок передбачає, що вони прямують працівникам ПФУ, незалежно від того, в якому регіоні України вони знаходяться. І це тримає певний баланс», – наголосила міністерка.
Система ПФУ, на відміну Мінсоцполітики, відкидає зайві ланки. Людина звертається за субсидією до ЦНАПу, потім передається на уповноваженого працівника ПФУ у будь-якій точці України. ПФУ вже має реєстри, що містять величезний обсяг даних, що дозволяють оперативно верифікувати заявку (і це одна точка обміну інформацією, а не 700, як у випадку з УСЗН), прийняти відповідне рішення і одразу направити кошти на рахунок тієї чи іншої людини.
