Історія свята. У 312 році святий Костянтин Великий готувався йти на Рим, щоб битися з Максенцієм, який значно перевищував його чисельністю військ. Вдень перед битвою йому було видіння хреста, що світився в небі у оточенні слів «Із цим знаком переможеш». Тоді святий Костянтин наказав зобразити знак хреста на своїх прапорах. Він здобув блискучу перемогу, яка принесла йому владу над усією Римською імперією і забезпечила тріумф християнства.
Після перемоги Православ’я на Першому Вселенському Соборі імператор бажав на знак подяки спорудити чудову будівлю. Тоді його мати, свята Олена, якій було вже близько вісімдесяти років, сподіваючись знайти Хрест і Труну Господню, вирушила у паломництво до Єрусалиму вклонитися святим місцям.
Коли при імператорі Адріані Єрусалим було зруйновано (135 р.), тоді на місці, де був розп’ятий і похований Спаситель, насипали земляний пагорб і збудували там язичницький храм зі статуєю Афродіти. Справжня святість цього місця згодом була забута.
Приїхавши до Єрусалиму, свята Олена звернулася до святителя Макарія, єпископа Єрусалимського. Завдяки записам, що залишилися від предків у одного іудея зі східних областей, вдалося знайти Труну Господню. За наказом імператора місце було терміново розчищено. Неподалік було знайдено три хрести, а також цвяхи, якими було прибито до Хреста життєдайне тіло Спасителя, і дощечка з написом єврейською, грецькою та латиною: «Ісус Назорей, Цар Юдейський» (Ін. 19: 19–20) ).
Хрести було зламано, а їхні уламки розсипано і неможливо було відрізнити Хрест Господній від хрестів двох розбійників. Святитель Макарій впізнав його так: принесли вмираючу жінку і підносили її по черзі до усіх трьох хрестів. Від хрестів розбійників не відбулося жодного дива, але коли жінку піднесли до Чесного Хреста, вона зцілилася. Імператриця і вся її свита благочестиво вклонилися і поцілували Святий Хрест. Але численний натовп, що зібрався в цьому місці, теж хотів отримати благодать або, принаймні, здалеку побачити знаряддя нашого відкуплення – настільки великою була любов народу до Христа. Тоді святитель Макарій зійшов на височину і, взявши Хрест двома руками, підняв його так, щоб усім було видно. І натовп вигукнув: «Господи, помилуй!».
Чесний Хрест було захоплено персами під час розгрому Єрусалиму 614 року. Після блискучих перемог імператора Іраклія святиня повернулася у святий град 631 року. Тоді святий патріарх Захарія урочисто повторив дії святителя Макарія.
Тоді ж святі отці встановили звичай щороку в усіх церквах урочисто святкувати Воздвиження Чесного Хреста не тільки для спогаду цих двох подій, що означали перемогу християнства, а й для свідчення про те, що Хрест, знаряддя ганьби та засудження у давнину, став нашою гордістю, символом Божественної слави Христа, що явилася у світлі Його Воскресіння. Повторюючи сьогодні дію, вчинену святим єпископом Єрусалима, і зводячи хрест на чотири боки зі співом «Господи, помилуй», християни тим самим свідчать, що Христос, що зійшов на Хрест, примирив усе і поєднав у Своєму Тілі всі кінці створеного світу, широту і довготу, глибину і висоту, щоб ми через Нього могли досягти Бога Отця (ср.: Еф. 3: 18; Кол. 1: 20).
Вважається, що Чесний Хрест був зроблений із трьох порід дерева: кипарису, сосни та кедра. Таким чином, здійснилося пророцтво Ісаї: «Слава Лівану прийде до тебе, кипарис та співок та разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого» (Іс. 60: 13). Його численні частинки, що розсіялися по всьому християнському світу, не схильні до тління і дарують благодать Воскресіння християнам, які з вірою приходять їм вклонитися.
