Коли почалася війна, наші колеги-чоловіки теж пішли добровольцями захищати Україну. Напередодні професійного свята вони поділилися враженнями про фронтові будні.
Наші журналісти на фронті
Андрій: «Хочу приїхати до Криму, сидячи на броні»
Андрій – наш журналіст. До війни ми часто публікували його матеріали у жанрі «пояснювальної журналістики». Він писав про складні речі простими словами. Наші постійні читачі, напевно, знайомі з його творчістю.
До військкомату пішов наступного дня після ракетного удару росіян.
— Спочатку мене не взяли — сказали, що наразі набирають людей з оперативного резерву першої черги або з бойовим досвідом. До цього я не воював, тож пішов додому. Відчуття були паскудні, — зізнається Андрій.
Декілька днів він волонтерив, тягав мішки з піском для барикад, був учасником місцевої тероборони на Молдаванці. Потім знов пішов до військкомату. Цього разу у ЗСУ Андрія взяли вже без проблем.
— Я сказав, що хочу приїхати до Криму, сидячи на броні, і це мотивує мене, — ділиться журналіст.
Нині Андрій служить у піхоті.
— Настрій вогняний, — каже Андрій. — Ми чекаємо на літній контрнаступ, щоб крок за кроком звільняти Україну від окупантів.
Федір: «Дисципліна тримається на людській відповідальності»
Газета – це результат загальної праці не лише журналістів, а й редакторів, коректорів та перекладачів. Оскільки газета «На пенсії» двомовна, у редакції працюють перекладачі. Один із них Федір. Окрім української та російської, він розмовляє англійською та іспанською, читає польською, сербською, португальською, французькою.
Коли почалася війна, Федір не став чекати на повістку, а 25 лютого вирушив до військкомату. Але спочатку ні до ЗСУ, ні до тероборони його не взяли. Відмову пояснили тим, що Федір не має відповідної військової спеціальності. Та й років чимало – 58 виповнилося.
Але 15 березня одеситам у всіх військкоматах дали «зелене світло», і Федір вирушив добровольцем знову.
На сьогоднішній день із поставленими завданнями він справляється, хоча нерідко доводиться перебувати у польових умовах. Постійно ведуться заняття з бойової підготовки.
— Виявляється, повернутися у форму не так уже й складно навіть після багаторічної сидячої роботи, — переконаний Федір. — І на навчальних стрільбах по мішенях попадав, як у молодості.
40 років тому Федір служив у Радянській армії. І каже, що вражає контраст у відносинах між військовослужбовцями в армії СРСР та у сучасних Збройних силах України.
— Між командирами та підлеглими нормальні людські стосунки. А дисципліна тримається не так на дисциплінарних стягненнях, як на простій людській відповідальності.
