Чому власники зруйнованого житла відновлюють його самі
Тільки на Київщині внаслідок бойових дій знищено понад 4 тисячі житлових будинків. Тому багатьом уже нікуди повертатися, і що довше триватиме війна, то більше буде тих, чиє житло або зруйноване, або непридатне для нормального проживання. Україна має терміново вирішити, як виправити ситуацію, допомогти громадянам та підприємцям. І деякі напрацювання із цих питань вже активно розглядають у Верховній Раді.
Що пропонують нардепи
Вже 24 березня, за місяць після початку повномасштабної війни, нардепи зареєстрували законопроект, яким пропонують визначити процедуру компенсації за зруйноване чи пошкоджене житло. Його розробила група депутатів під проводом голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк.
1 квітня Верховна Рада ухвалила цей законопроект у першому читанні та ще може його значно змінити або взагалі відхилити. Але є ймовірність, що найближчим часом ця ініціатива може стати законом.
Автори проекту пропонують, щоб право на отримання компенсації мали об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, що управляють багатоквартирними будинками, а також громадяни України, які є:
- власниками пошкодженого чи знищеного житла;
- інвесторами будівництва, що не прийнятого в експлуатацію;
- членами житлово-будівельних кооперативів;
- спадкоємцями осіб, зазначених у попередніх пунктах.
Для того, щоб отримати компенсацію, громадянину необхідно буде подати заяву та документи про зруйноване чи пошкоджене майно через «Дію» або ЦПАУ. Їх вивчить Комісія з розгляду питань щодо надання компенсацій, яку має створити місцеве самоврядування. А виконавчий орган місцевої ради, на території якої розташоване пошкоджене житло, має забезпечити надання компенсацій.
Пріоритетне право на отримання компенсацій матимуть багатодітні сім’ї, особи з інвалідністю першої та другої груп, а також учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та сім’ї загиблих ветеранів війни.
Саму ж компенсацію можна отримати у формі:
- грошової компенсації;
- об’єкта нерухомого майна;
- фінансування ремонту та відновлення пошкодженого сумісного майна у багатоквартирному будинку.
Найважливішою частиною законопроекту є положення про компенсацію як об’єкта нерухомого майна. Такий тип компенсації надаватимуть за знищене житло. У цьому випадку держава обіцяє фінансувати будівництво нового житла з рівноцінними площею, типом та функціональним призначенням.
Граничний розмір компенсації не перевищуватиме 150 квадратних метрів за один об’єкт нерухомості. При цьому кількість таких об’єктів на одну особу не обмежена. Вартість одного квадратного метра розраховуватиметься за методикою, яку визначить Кабінет Міністрів.
Таку компенсацію надаватимуть на підставі договору про фінансування будівництва об’єкта нерухомого майна. Документ укладатимуть між собою будівельна компанія, одержувач компенсації та виконавчий орган місцевої ради.
Саме на місцеве самоврядування покладається чимало зобов’язань у цьому процесі. Місцева влада повинна буде внести дані до Реєстру, створити Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації, затвердити її персональний склад та забезпечити надання компенсації. Тому саме мерів та місцевих депутатів зроблять відповідальними за виконання проекту.
А щоб український уряд міг надалі аргументувати наші вимоги щодо обсягів репарацій, які будуть накладені на Росію, важливо створення та наповнення Реєстру пошкодженого та знищеного майна. У ньому будуть збирати та зберігати інформацію та документи про пошкоджене та знищене майно. Надалі ці дані можна використовувати, щоб вимагати через суди компенсації від РФ. Власником цього реєстру буде Міністерство інфраструктури.
Підводне каміння законопроекту
Незважаючи на благородний намір і начебто якісно виписану процедуру, законопроект має низку недоліків, які не лише ускладнять його реалізацію, а й можуть загрожувати стійкому функціонуванню державного бюджету та місцевого самоврядування.
По-перше, це є масштаб компенсацій. Запропонований розмір — 150 квадратних метрів на один об’єкт нерухомості — на практиці перетворюється на мільйони квадратних метрів та сотні мільярдів гривень, які гарантує держава власним громадянам. Це величезні цифри, порахувати які можна лише приблизно.
Наприклад, з 24 лютого внаслідок війни у Сумах постраждали 638 будівель житлового фонду. У Харкові станом на 28 березня зруйновано 1177 житлових багатоквартирних будинків. А в Чернігові через обстріли та бомбардування зруйновано 30–40% приватного сектору та 15–20% багатоквартирних будинків. В інших містах, селах та селищах, які опинилися під обстрілами окупанта, теж є значні пошкодження. Автор законопроекту Олена Шуляк стверджує, що станом на 14 квітня загальна площа зруйнованого житла становила 5,3 мільйонів квадратних метрів, на яких проживало майже 220 тисяч громадян.
У грошовому вимірі це чималі суми. За оцінками О.Шуляка, йдеться про сотні мільярдів гривень. А за словами міністра економіки Юлії Свириденко, станом на 28 березня Росія завдала громадянам збитків на 90,5 мільярда доларів США: житлу, автомобілям та продовольству. Державний бюджет навряд чи зможе потягнути такі суми навіть із міжнародною фінансовою допомогою та репараціями.
Більш того, головний ініціатор законопроекту вже пропонує збільшити межу до 250 квадратних метрів на один об’єкт нерухомості, що призведе до ще більших витрат.
По-друге, під удар потрапляє місцеве самоврядування. Саме на нього проект покладає основні зобов’язання щодо формування комісії та виплати компенсацій. І, найважливіше, саме місцеве самоврядування, а чи не уряд чи будь-який інший орган структурі державної влади, підписуватиме договір фінансування будівництва.
Це означає, що всі ризики нестиме місцева влада. Тобто якщо раптом держава не зможе або не захоче фінансувати будівництво, відповідальними за це будуть мер та місцева рада. На практиці це може означати, що саме вони фінансуватимуть будівництво та відновлення пошкодженого житла. Або це створить місцевим депутатам мотивацію бути лояльними до влади, бо слухняним громадам виділятимуть фінансування, а менш лояльним — ні.
Така практика вже застосовувалася. На місцеві бюджети переклали виконання окремих пільг для учасників бойових дій. Серед них: право на безкоштовні проїзди, зубопротезування, капітальний ремонт житла, знижки на комунальні послуги та квартирну плату. Державі слід компенсувати ці витрати місцевому самоврядуванню, але часто це залишається проблемою мерів і місцевих депутатів.
По-третє , законопроект ігнорує іноземців та бізнес. Ціль зрозуміла: надати перевагу насамперед власним громадянам. Але так не можна робити. Якщо в законі будуть проігноровані ці категорії, це призведе до неприємних наслідків. Україні в будь-якому разі доведеться виплатити їм компенсації.
Як член Ради Європи Україна зобов’язалася захищати право на власність і громадян, і іноземців та підприємців. Тому якщо вони звернуться до Європейського суду з прав людини, то він, найімовірніше, стане на їхній бік і сам визначить суму компенсації. Прийде виплатити ще й чималий штраф. Традиційно всі ці витрати ляжуть на плечі платників податків.
Чого слід очікувати
Ідея президента та уряду відшкодувати громадянам втрату житла цілком справедлива і стане надзвичайно актуальною після війни. У її реалізації мають бути зацікавлені як влада, так і підприємці та громадяни. Якщо держава самостійно не визначить механізму компенсацій, це зроблять національні суди або Європейський суд з прав людини. І у перших, і в других уже є відповідна практика.
Однак законодавчий механізм має передбачати всі ризики, з якими може зіткнутися країна після війни. Люди мають отримати компенсацію. Але й держава не повинна давати порожніх обіцянок, які не можуть виконати. Тим більше, критично несправедливо перекладати фінансовий тягар компенсації на місцеве самоврядування та місцеві бюджети. Повинні бути чіткі фінансово обґрунтовані рамки, в яких держава зможе вирішувати питання компенсацій без ризику дефолту та позовів до міжнародних інституцій.
На відновлення інфраструктури та країни піде не один рік. Повоєнне відновлення вимагає ґрунтовного, обережного та виваженого підходу. Тому не можна допустити, щоб питання компенсацій стало ще одним прикладом турборежиму, коли хорошу ідею не встигають якісно підготувати.
