Холодної води не боїться
Догляд за смородиною включає регулярні поливання, підживлення, прополювання, розпушування ґрунту і захист від хвороб і шкідників.
Для нормального росту і плодоношення червоної смородини треба підтримувати постійну вологість ґрунту (80% максимальної польової вологоємності). Є прилади для визначення цього показника, але у присадибному господарстві їх використовують рідко.
Зрошуванням можна збільшити врожайність удвічі й більше. Дачники та власники присадибних ділянок поливають рослини зі шланга. Навколо кущів насипають земляний вал і заливають воду в пристовбурні круги. Бажано, щоб вода була тепла, кімнатної температури.
Щоправда, червона смородина, на відміну від багатьох інших культур, нормально реагує і на холодну.
Для поливання використовують і дощування: встановлюють спринклери для розсіювання струменів, які поливають не лише пристовбурні круги, а й всю площу ділянки. В цьому разі витрачається багато води, зате не потрібно стояти над канавками, чекаючи поки вони заповняться, і переносити шланг з місця на місце.
Однак найкращий метод на сьогодні – крапельне поливання. Воно дозволяє економити і воду, і час, і працю. Краплинні стрічки розкладають в рядах смородини і через магістральний трубопровід підключають до насоса. Система готова до роботи, для поливання досить ввімкнути насос. Поки вода промочить ґрунт і дійде на глибину, де ташується коріння, вона встигає нагрітися, тому можна поливати безпосередньо з колодязя або свердловини.
Способи мульчування
Мульчування зменшує випаровування вологи, захищає ґрунт від перегріву, що дозволяє зменшити витрату води при поливанні. У присадибних господарствах посадки мульчують органікою (перегній, компост, сіно, солома, тирса, лушпиння насіння і т.ін.). Накривають всю площу посадок.
Іноді мульчують тільки міжряддя, а в рядах ґрунт поливають, розпушують, висапують бур’яни. Шар мульчі має бути щільний, не менше 7-8 см, щоб через нього не змогли пробитися бур’яни. Якщо вони все-таки проростуть, виполоти їх на мульчі буде дуже складно.
В останні роки широко застосовують і інші мульчуючі матеріали – плівки і агротканини. Під мульчувальною плівкою обов’язково прокладають краплинні стрічки (поверх плівки поливати марно). Агротканина проникніша – можна застосовувати крапельне поливання і дощування. Плівки і агротканини мають бути дуже щільні та стійкі до ультрафіолету, інакше вони можуть розсипатися через кілька місяців використання.
Складаємо раціон живлення
Смородині для росту і плодоношення потрібні поживні речовини. Якщо добрива вносили при саджанні, то молоді рослини два роки можна не підживлювати. З третього року життя у ґрунт на ділянці починають потроху додавати органічні та мінеральні добрива. Щорічно посадки смородини мульчують компостом або перегноєм шаром близько 10 см. Цього достатньо, щоб отримувати хороші врожаї. Але якщо поєднувати органіку з комплексними мінеральними добривами, продуктивність рослин набагато зросте. Слід враховувати, що потреба рослин в основних елементах живлення в різні періоди їх розвитку не однакова. Так, ранньою весною їм потрібен азот, до і під час цвітіння – фосфор, у період росту ягід потрібні всі основні елементи.
Виробники пропонують мінеральні комплексні добрива буквально «на всі випадки життя». Найкраще застосовувати препарати, які легко засвоюються (наприклад, “Майстер”, “Плантафол”, “Кристалоном” і подібні). Вносять добрива як у сухому вигляді, закладаючи гранули в ґрунт, так і в розчиненому. Потрібно пам’ятати, що розчини добрив вносять тільки в уже зволожений ґрунт, інакше можна спалити коріння. У кожній фазі розвитку рослини підживлюють двічі, з перервою 7-10 днів. Чудові результати дає поєднання кореневого та позакореневого підживлення (обприскування по листу). Для цього зазвичай використовують добрива, що містять по 18-20% азоту, фосфору і калію, а також мікроелементи.
Формування для плодоношення
Треба правильно сформувати кущі. Без формування вони швидко постаріють і перестануть плодоносити. Відразу після саджання пагін обрізають, залишаючи тільки 2-3 бруньки над землею.
З них з’являються перші паростки. Виростають також кілька прикореневих пагонів. Вибирають 2-3 потужних, решту порослі вирізають. Потім щорічно залишають іще по 2-3 молоді пагони, аж поки сформують кущ із гілок різного віку – від однорічних до семирічних. Старі пагони після 6-го плодоношення видаляють, замінюючи їх молодими. Через 10-14 років продуктивності врожайність куща падає і його видаляють.
Щорічно навесні проводять санітарне чищення, вирізаючи засохлі та зламані, уражені хворобами та шкідниками гілки.
Олег САВЕЙКО
Полтавська область
