Мало хто знає, що пригода ця сталася у нашому Львові, а учасниками її були справжнісінький король і красуня-полячка.
Історія свідчить, що 1634 року польський король Владислав IV, перебуваючи у Львові, проїжджав по площі Ринок. На одному з балконів він побачив юну дівчину, яка з захопленням спостерігала за королівським кортежем. Це була Ядвіга, дочка збанкрутілого купця Яна Лушковського.
Дівчина так сподобалася королю, що він відвіз її з собою до Варшави і навіть виплатив усі борги її батька. Але король був одружений і тому надав Ядвізі офіційний статус радниці. Через рік у них народився син Костянтин, і щастя закоханих стало абсолютно повним. Але тут збунтувалася законна дружина короля і зажадала видалити Ядвігу з палацу. Довелося Владиславу видати кохану заміж за одного зі своїх придворних. Однак кохання короля і купецької дочки тривала до самої смерті.
Про цю пригоду почув французький поет Жан-П’єр Беранже і написав памфлет «Все можуть королі», який через роки трапився на очі поетові-пісеннику Леоніду Дербеньову і композитору Борису Ричкову. Ця пригода надихнула їх, і за якийсь час вони написали пісню, залишивши назву Беранже – «Всё могут короли».
Виконувати пісню мала Алла Пугачова. Автори хотіли, щоб вона прозвучала на концерті, присвяченому Дню міліції, однак для цього потрібно було отримати дозвіл чиновників. Можливо, доля пісні була б іншою, якби Дербеньови не дружили з сином і дочкою Щолокова, міністра внутрішніх справ. Пісню включили у святковий концерт, і 10 листопада 1976 року відбулася її прем’єра.
Через два роки «Всё могут короли» прозвучала у польському місті Сопоті на міжнародному фестивалі «Інтербачення». Пугачова так хвилювалася, що навіть перехрестилася перед виходом на сцену, за що отримала догану від радянського керівництва. Зате релігійні поляки зустріли цей жест бурхливими оплесками. Цією піснею Пугачова завоювала Гран-прі «Бурштиновий соловей».
Всё могут короли
Жил да был, жил да был, жил да был один король,
Правил он, как мог, страною и людьми.
Звался он Луи Второй, звался он Луи Второй,
Но, впрочем, песня не о нем, а о любви!
В те времена жила красавица одна,
У стен дворца она пасла гусей,
Но для Луи была милее всех она,
Решил Луи, что женится на ней.
Ого! Хо-хо.
Приспів:
Все могут короли, все могут короли!
И судьбы всей земли вершат они порой,
Но, что ни говори, жениться по любви
Не может ни один, ни один король!
Не может ни один, ни один король!
«Я женюсь! Я женюсь! Я женюсь!», – Луи сказал,
Но сбежались тут соседи-короли!
Ой, какой же был скандал! Ну, какой же был скандал,
Но, впрочем, песня не о нем, а о любви!
И под венец Луи пошел совсем с другой,
В родне у ней все были короли, хо-хо!
Но если б видел кто портрет принцессы той,
Не стал бы он завидовать Луи!
Приспів.
