Оброблене м’ясо та рак: чому ковбасу з шинкою прирівняли до тютюну і що з цим робити

Ключові тези

• IARC відносить оброблене м’ясо до групи 1 через беззаперечно доведений зв’язок із раком, але це не робить шинку настільки ж смертоносною, як сигарети.
• Щоденні 50 грамів ковбасних виробів підвищують відносний ризик розвитку колоректального раку орієнтовно на 18%.
• Крім онкології, регулярне споживання переробленого м’яса пов’язують із підвищеною ймовірністю діабету 2 типу та хвороб серця.
• Шкода накопичується роками через систематичне споживання, тому лікарі радять мінімізувати такі продукти в раціоні.

Також цікаво: Що ще крім м’яса: науковиця розкрила склад шинки та пояснила, за що ми переплачуємо

Що означає «перша група канцерогенів»

Як пише видання WowFacts, коли науковці зараховують продукт до першої категорії небезпеки, це свідчить про наявність переконливих наукових доказів його канцерогенності для людини. Проте це не означає, що скибочка ковбаси завдає такого ж удару по здоров’ю, як пачка цигарок чи дихання азбестовим пилом.

Різниця полягає в масштабах: тютюн викликає мільйони випадків раку легенів по всьому світу, тоді як оброблене м’ясо збільшує ймовірність захворювання значно меншою мірою і лише за умови тривалого, регулярного вживання.

Як рахувати ризики: що приховують 18%

Статистика свідчить, що щоденне вживання 50 грамів обробленого м’яса (це приблизно дві сосиски або кілька скибочок шинки) підвищує відносний ризик виникнення раку товстої кишки приблизно на 18%.

Важливо розуміти різницю між відносним та абсолютним показником:

• Якщо базовий (абсолютний) ризик людини захворіти протягом життя становить, наприклад, 5 випадків на 100 осіб, то зростання на 18% збільшує цю ймовірність лише до ~6 випадків на 100 осіб.
• Це не означає, що 18 людей зі ста обов’язково захворіють — ідеться лише про пропорційне збільшення початкового шансу.

Чому оброблене м’ясо шкодить організму

Небезпека полягає не лише в «перетворенні» м’яса на фарш, а в самих технологіях його консервації. До обробленого відносять будь-яке м’ясо (навіть суцільний шматок), яке піддавали солінню, в’яленню, копченню чи консервації.

Виділяють кілька факторів ризику:

1. Нітрити та нітрати: під час обробки та травлення вони утворюють канцерогенні N-нітрозосполуки.
2. Високотемпературна обробка: під час копчення чи смаження утворюються гетероциклічні аміни та поліциклічні aromatic hydrocarbons.
3. Гемове залізо: сполука, що міститься у червоному м’ясі, може пошкоджувати слизову оболонку кишківника.
4. Надлишок солі та насичених жирів: це створює додаткове навантаження на судини та нирки.

Не лише рак: діабет та серцево-судинні проблеми

Систематичне захоплення м’ясними нарізками шкодить не лише травній системі. Масштабні спостережні дослідження показують, що щоденна порція в 50 грамів обробленого м’яса асоціюється зі збільшенням ризику розвитку діабету 2 типу приблизно на 15%. Також це суттєво підвищує ймовірність виникнення гіпертонії та ішемічної хвороби серця.

Хоча такі дані є переважно спостережними й не доводять прямої причинно-наслідкової залежності для кожного конкретного організму, загальна тенденція для популяції є очевидною.

Як сформувати безпечний раціон

Поодиноке вживання сосиски чи сендвіча з шинкою не викликає негайної патології. Небезпека криється в багаторічній щоденній звичці.

Всесвітній фонд досліджень раку (WCRF) радить звести споживання будь-якого обробленого м’яса до мінімуму. Замість ковбаси та сосисок у щоденному меню краще віддати перевагу:

• свіжому необробленому м’ясу (запеченій птиці або нежирній яловичині);
• морській або річковій рибі;
• яйцям;
• рослинним джерелам білка (квасолі, сочевиці, нуту).

Панікувати та повністю викреслювати м’ясну продукцію з життя не варто, але й наявність ковбасних нарізок у щоденному сніданку — не найкраща ідея. Помірність і заміщення оброблених продуктів цілісними джерелами білка допоможуть зберегти здоров’я шлунково-кишкового тракту та серця на довгі роки.

Читають зараз: 

• Викинете гроші на смітник: 5 продуктів, які краще не класти в морозилку
• Що відбувається з ціною на гречку та чого очікувати далі: чи варто робити запаси крупи