Ключові тези:
Кислуватий смак ревеню знайомий багатьом із дитинства: його додають у пироги, компоти, варення та інші сезонні страви. Але за звичною кислинкою ховається особливість, про яку важливо пам’ятати, особливо людям із проблемами нирок.
У складі ревеню є щавлева кислота, причому найбільше її накопичується в листі. Саме тому в кулінарії використовують стебла, а листові пластини в їжу не вживають.
Раніше ми розповідали, що більшість зберігає кавун неправильно: через цю помилку він стає небезпечним.
Стебла ревеню містять клітковину, органічні кислоти, вітамін С, калій, магній та кальцій. Клітковина підтримує нормальну роботу травної системи, а вітамін С та мінерали необхідні для повноцінної роботи організму.
Водночас ревінь не варто вважати продуктом, який можна їсти без обмежень. Окрім корисних речовин, він містить щавлеву кислоту.
Щавлева кислота в організмі може утворювати оксалати — сполуки, здатні зв’язуватися з кальцієм. У людей зі схильністю до сечокам’яної хвороби це може мати значення для формування певних видів каменів у нирках.
Саме тому надмірне або дуже часте вживання продуктів із високим вмістом оксалатів небажане для людей, які вже мають проблеми з нирками.
Крім того, велика кількість щавлевої кислоти може впливати на засвоєння кальцію та подразнювати слизову оболонку травного тракту.
Головне правило при використанні ревеню — у їжу беремо лише стебла. Листя цієї рослини містить значно більше щавлевої кислоти, тому його не варто додавати до салатів, супів чи інших страв.
Перед приготуванням листові пластини потрібно повністю зрізати та викинути. Це правило стосується як ревеню з власного городу, так і придбаного на ринку чи в магазині.
Особливо обережними з цим продуктом варто бути людям із хронічними захворюваннями нирок або сечокам’яною хворобою. Також обмеження можуть бути актуальними для тих, кому лікар рекомендував зменшити кількість продуктів із високим вмістом оксалатів.
Обережність потрібна й людям із гастритом або виразковою хворобою, адже кислі продукти можуть подразнювати слизову оболонку травного тракту.
За наявності хронічних захворювань кількість ревеню в раціоні краще узгодити з лікарем.
Твердження про те, що європейці повністю відмовилися від ревеню, не відповідає дійсності. У багатьох країнах його й досі використовують у кулінарії, але готують саме зі стебел.
Наприклад, у Великій Британії ревінь залишається популярним інгредієнтом для пирогів і десертів. У Німеччині та країнах Скандинавії його використовують для джемів, киселів, соусів і випічки. Стебла ревеню також додають до десертів і соусів у французькій кухні.
А ось листя в європейській кулінарній традиції переважно не використовують через високий вміст щавлевої кислоти.
Читайте також:
Режим польоту на смартфоні потрібен не лише під час авіаперельотів. У повсякденному житті він допомагає…
Бодян, або зірчастий аніс, легко впізнати за незвичайною формою. Ця ароматна спеція надає особливого смаку…
За східним календарем 2027 рік проходитиме під знаком Вогняної Кози. Це восьма тварина дванадцятирічного китайського…
У середу, 11 листопада, за прогнозом NOAA, сильні геомагнітні збурення малоймовірні.
Навіть наприкінці осені в українських лісах можна знайти їстівні рижики. Розповідаємо, у яких регіонах вони…
Восени садові шкідники шукають місця для зимівлі та щоб відкласти яйця. Зупинити їх може звичайна…