2006 року Верховна Рада офіційно визнала Голодомор геноцидом українського народу. Причиною голоду 1932-1933 років стала нелюдська політика хлібозаготівель, яку проводила комуністична влада. У селян примусово відбирали продовольство, прирікаючи на голодну смерть.
Скільки людей загинули в Україні під час Голодоморів, достеменно невідомо. За різними даними, загинуло від чотирьох до семи мільйонів людей. Так, у рішенні Київського апеляційного суду, яке було винесено стосовно винуватців Голодоморів, зазначено кількість 3,9 мільйона осіб. Однак деякі історики називають значно більші цифри, зокрема Інститут національної пам’яті припускає, що загиблих було близько 7 мільйонів. Як стверджують історики, навесні 1933 року в Україні щодня помирало майже 25 тисяч людей.
Плани хлібозаготівель, виконання яких вимагали від селян, були драконівськими, і у тих, хто не виконував їх, конфіскували будь-які продовольчі продукти. Влада припускала, що таким чином вона змусить селян здавати нібито приховане від держави зерно. Спочатку відбирали м’ясо, сало і картоплю, потім стали буквально виметати все, що було в хаті, до крихти.
1932 року з’явився новий репресивний закон про «охорону» державного майна, який прозвали «законом про п’ять колосків». Він був створений на підставі того, що «антисоціальні елементи», на кшталт розкулачених селян, нібито розкрадають колгоспну власність. Якщо людину викривали у «крадіжці», їй загрожував розстріл з конфіскацією всього майна. За пом’якшувальних обставин розстріл могли замінити 10-річним строком ув’язнення. Амністії за цим законом не було. У перший же рік дії цього закону засудили 150 тисяч людей.
Ті, хто вижив під час Голодомору, розповідали: голод доводив людей до такої міри розпачу, що вони їли тіла своїх або померлих сусідських дітей. Цинізм радянської влади досяг межі, коли уряд почав випускати плакати із попередженням: «Їсти власних дітей – це варварство». За деякими даними, за канібалізм під час Голодомору було засуджено понад 2500 людей.
Першим романом про Голодомор став «Жовтий князь» Василя Барки, який вийшов 1962 року. Через двадцять років у США було надруковано мемуари радянського генерала і дисидента Петра Григоренка, в якому він описав механізми штучного створення голоду в Україні і, зокрема, у Херсонській області.
Ірина Валентинова
У понеділок, 16 лютого, в Україні очікується погіршення погодних умов. Синоптики попереджають про сніг, дощ,…
Останні дні охарактеризувалися підвищеною геомагнітною обстановкою. Метеочутливі люди, та й не лише скаржаться на погане…
Тиждень з 16 по 22 лютого проходитиме під знаком сповільнення та переосмислення. Зірки радять не…
Останніми тижнями українські пенсіонери уважно стежать за новинами про березневу індексацію. Спершу звучала цифра 14,6%,…
Попри міфи про «суцільну хімію», класичний зефір складається з простих інгредієнтів: фруктового пюре, цукру, яєчних…
Під час подання відомостей про трудову діяльність в електронному форматі часто виникає запитання: чи слід…