Війна застала українців зненацька, тому багато хто опинився на кордоні без “тривожної валізки” і навіть без необхідних документів. Врятуватися дали можливість усім. Але чи легко буде повернутися додому? Спробуймо розібратися.
Перші тижні війни соцмережі були переповнені питаннями про пошуки житла та роботи за кордоном. Але після часто невдалих спроб влаштуватися і просто через тугу за домом та рідними в Україні охочих повернутися додому стає дедалі більше. Польське видання tvn24.pl повідомляє, що щодня поїздами до Львова та Одеси повертаються від ста до трьохсот людей. У тих, хто виїхав без закордонного паспорта, виникає занепокоєння, чи впустять їх назад і чи не виникне проблем на кордоні.
Киянка Марина виїхала з дітьми з України лише тиждень тому, але вже думає про зворотний шлях і переймається: “Я сподіваюся, що скоро все налагодиться і ми зможемо повернутися до Києва найближчим часом. До Великодня, напевно, ні. Думаю, у травні. В обох дітей прострочені закордонні паспорти. Я дуже хвилювалася, чи випустять нас, а тепер не знаю, чи впустять назад».
Право громадян на в’їзд до України гарантується Конституцією України та іншими законодавчими актами. Згідно з роз’ясненнями Держприкордонслужби, усі громадяни, які документально доведуть свою приналежність до громадянства України, зможуть безперешкодно повернутись додому. Тому всім, хто виїхав за простроченим закордонним паспортом, за внутрішнім українським паспортом або за їхньою ксерокопією, хвилюватися не варто.
Але що робити тим, кому довелося тікати від війни взагалі без документів?
Жителька Берегова поділилася історією вчительки з Маріуполя, яку вона супроводжувала до кордону та якій вдалося врятувати трьох дітей-сиріт.
“З чотирьох дітей рідний тільки один. Другий – племінник, дитина сестри. Сама сестра вийшла в якийсь із днів із бомбосховища чи то за водою, чи за їжею і не повернулася. Третя дитина – сусідська. Батьки загинули, а її помітили у руїнах сусіднього будинку і забрали до себе в підвал. Четверту дитину вона побачила (поряд із загиблими батьками. – ЄП), коли з першими трьома бігла на евакуаційний автобус”, – розповіла вона. Незважаючи на те, що дозволів на вивезення дітей жінка не мала, їй вдалося виїхати з ними до Угорщини.
Такі історії, на жаль, непоодинокі.
За словами начальника відділу організацій прикордонного контролю Західного регіонального управління Держприкордонслужби України Ігоря Матвійчука, без державного посвідчення особи перетнути кордон важче, бо прикордонники мають ідентифікувати людину. Але навіть таким особам не відмовляють – їх шукають за ксерокопіями та базами даних.
З дітьми ситуація складніша.
Правил перетину кордону із дітьми без документів просто не існує. Але й цю проблему вдається оминати.
Прикордонники вникають і розбираються, вживають усіх заходів, насамперед для ідентифікації дорослих, які супроводжують дітей, і наскільки можна пов’язуються з батьками.
У будь-якому разі такий дорослий, який супроводжує дітей за кордоном, зобов’язаний протягом одного робочого дня після прибуття до місця призначення звернутися до консульства чи посольства України. Там дітей поставлять на тимчасовий консульський облік, зафіксують їхнє перебування на території іншої держави, нададуть підтверджуючі документи, щоб їхнє перебування з вами було законним, та/або за необхідності залучать органи опіки та піклування.
Що потрібно зробити насамперед для встановлення дітей на тимчасовий консульський облік?
- знайти посольство/консульство України, на території консульського округу якого ви перебуваєте;
- повідомити консульство/посольство електронною поштою дані дитини (ПІБ, дата народження, адреса проживання за кордоном, відомості про супроводжуючу особу та її статус, контакти супроводжуючої особи);
- дізнатися час консульського прийому та записатися на прийом, якщо в цьому консульстві передбачено попередній запис;
- підготувати наявні документи – свої, дитини та документи про ваш зв’язок з дитиною;
- своєчасно прийти до консульства.
Детальніше про те, навіщо потрібен облік, які документи необхідні і як знайти консульство дивіться в інфографіці від Офісу президента України.
Без документів, звісно, під час війни можуть виявитися не лише діти, а й дорослі.
Повнолітнім громадянам України в цьому випадку треба робити так само. Вони можуть звернутися до посольства або консульства для:
- отримання тимчасового посвідчення, що підтверджує особу;
- виготовлення біометричного закордонного паспорта (це досить тривала процедура, вона суттєво дорожча, ніж в Україні, і вимагає, щоб ви вже оформили право на перебування за кордоном, тож подумайте, чи вам це потрібно);
- продовження терміну дії простроченого закордонного паспорта.
Оксана з Ірпеня, якій вдалося врятуватися разом із донькою, також поділилася своєю історією та своїми побоюваннями: “Їхала, куди везли, 2,5 доби в дорозі. Перетинала кордон евакуаційним потягом Львів – Перемишль. Пощастило, що я мав і український, і закордонний паспорт. Виїхала закордонним, бо чула, що інакше доведеться оформляти біженство. А як тоді повертатись додому?
Хвилювання Оксани мають під собою ґрунт, хоч і не повністю – пояснимо далі.
Повернутись додому можна у будь-якому випадку
Але спочатку зауважимо: повернутись додому можна в будь-якому випадку. Але іноді це може мати наслідки для вашого статусу ЄС.
На сьогодні існує три способи легального перебування українців на території країн ЄС:
- “статус туриста”,
- статус тимчасового захисту,
- статус біженця (міжнародний захист).
Туриста взяли в лапки, бо в даному випадку взагалі не йдеться про набуття будь-якого статусу. Українці, які в’їхали до ЄС за закордонним біометричним паспортом, можуть бути там 90 днів протягом 180-денного періоду.
Біженці – це якщо спрощено, ті, хто не планує повертатися в Україну зовсім.
А тимчасовий захист дає вам гнучкість та швидкість оформлення. Це особливий статус, який ЄС розробив ще 2001 року, але вперше в історії його задіяли саме для українців після російського вторгнення.
На практиці основною відмінністю є те, що тимчасовий захист надається дуже швидко (залежить від країни, як правило, йдеться про лічені дні або щонайбільше кілька тижнів з моменту звернення).
А ось розгляд заяви на набуття статусу біженця може тривати 6-9 місяців. У цей період у людини вилучають паспорт громадянина України та забороняють виїжджати з країни перебування. Більше того, навіть після того, як вам надали статус біженця, поїздки в Україну залишаються під забороною – це може призвести до позбавлення цього статусу. Також на період розгляду заяви про притулок (тобто статус біженця), як правило, діє заборона на працевлаштування.
Отже, статус біженця підійде тим, хто хоче “пустити коріння” за межами України і через деякий час отримати громадянство в ЄС.
Тим же, хто прагне повернення в Україну, краще оформляти тимчасовий захист. Право на неї автоматично анулюється після завершення війни, натомість вона дозволяє в’їхати до України у будь-який час та повернутися за кордон.
Правила в’їзду та перебування іноземців на території ЄС
На території ЄС правила в’їзду та перебування іноземців відрізняються залежно від країни. Законодавство деяких держав, включаючи Румунію та Словаччину, у разі перетину кордону без дійсного закордонного паспорта дозволяє перебувати в країні лише за умови подання заяви на статус біженця. Але і ця норма зараз, в особливих умовах, не завжди дотримується. Країни ЄС намагаються всіляко допомагати і йти назустріч українцям у їхньому прагненні врятуватися та врятувати дітей, а з іншого боку – зацікавлені у їхньому поверненні додому після закінчення війни.
Тому європейці докладають максимум зусиль для використання українцями саме права на тимчасовий захист, а не статус біженця.
Тож незалежно від того, з якими документами ви перетнули кордон, будьте певні: шлях додому відкритий. Як максимум вам доведеться отримати в посольстві посвідчення на повернення в Україну.
Взаємодія профільних органів влади, передбачених інтегрованим управлінням кордонами, дозволить зробити перетин громадянами кордону на в’їзд максимально скоординованим.
Нехай дім діждеться кожного.
