Понеділок, 6 Травня, 2024
ГоловнаДозвілляУ 70 років пірнути з аквалангом: неймовірні пригоди криворізької пенсіонерки в Єгипті

У 70 років пірнути з аквалангом: неймовірні пригоди криворізької пенсіонерки в Єгипті

Этот материал также доступен на русском языке
Трохи більше року тому ми розповідали про 69-річну мешканку Кривого Рогу Людмилу Демченко, яка у розпал першої хвилі коронавірусу ризикнула вирушити до Туреччини, щоб політати на параплані.

Ця історія має продовження: у 2021-му Людмила Анатоліївна не лише відзначила 70-річний ювілей, а й відвідала Єгипет, де пірнула з аквалангом і здійснила політ на парашуті, прикріпленому тросом до катера. Не обійшов енергійну криворіжанку і коронавірус, але незабаром після хвороби вона вже вирушила в похід на байдарках. Втім, все по порядку.

Водний екстрім від бабусі

– У Хургаду син та чоловік відправили мене з двома старшими онуками – 18-річним Андрійком та 15-річним Оленою, – розповідає Людмила Демченко. – Син благав: “Мамо, ти ж тільки не тягни їх на свої екстремальні розваги”, а чоловік, знаючи мене, лише посміхався.

Справа була наприкінці лютого минулого року, тому з погодою нам не дуже пощастило: вдень було максимум плюс 24 градуси та сильний вітер, а вночі взагалі плюс 10 градусів.

Але прохолодна погода не завадила Людмилі Анатоліївні одразу ж записати їхню дружну трійцю на катання на «банані» та «таблетці». Була й екскурсія на яхті, до якої входило підводне занурення всім бажаючих. Занурювалися по двоє, у супроводі інструктора.

– Кілька людей, причому молодих, не старших за 40, на цьому етапі передумали занурюватися, – згадує Людмила Демченко. – Але у мене з напарницею все з першого разу вийшло, і ми пірнули без проблем. Загалом, занурення мені дуже сподобалося.

Але після повернення на берег Людмилу Анатоліївну чекав неприємний сюрприз: вона виявила, що через раптовий сильний біль у коліні майже не може йти…

Артроз польоту не завада

– Кожен крок давався з великим зусиллям, я ледве дісталася номера, де пластом звалилася на ліжко, – згадує криворіжанка. – До того ж, у мене почала підніматися температура.

Опісля півтори години Людмилу Демченко на «швидкій» транспортували до шпиталю. Там зробили рентген коліна та діагностували напад гострого артрозу, спричиненого переохолодженням у воді. У результаті хворий виписали протизапальне, знеболювальне та відправили назад до готелю.

Наступні два дні онуки їздили на екскурсії без бабусі. Але у нашої героїні була мета важливіша: зміцніти до понеділка, на який вже було заброньовано парасейлінг – політ на парашуті, прикріпленому тросом до катера.

На човні туристів доставили до катера, з палуби якого здійснювався зліт на висоту до двохсот метрів. Спочатку стартувала Людмила Анатоліївна, потім 10 хвилин у парі літали хлопчаки.

– Загалом, заряд емоцій ми отримали, але порівняно з півгодинним польотом на параплані на висоті майже дві тисячі метрів мене парасейлінг не вразив, – констатує криворізька пенсіонерка.

«Видавлюю з лимона лимонад»

Повернення в Україну теж було частково екстремальним. Повторне переохолодження не пройшло даремно: у нашої героїні почався сильний кашель, знову піднялася температура. Вже у Кривому Розі вона тиждень пролежала з пневмонією. Ще через місяць, у квітні 2021-го, Людмила Демченко у відносно легкій формі перенесла коронавірус.

– Температура трималася у мене лише кілька днів, але сильна слабкість не відпускала ще довго, – зізнається Людмила Анатоліївна. – Я боролася з нею своїм фірмовим методом: тривалими прогулянками на свіжому повітрі. Це я називаю “виходжувати хворобу”, і такий спосіб мене ще ніколи не підводив. Враховуючи, що тільки операцій під загальним наркозом у моєму житті було шість (три з них – онкологічні, – прим. ред.), я знаю, про що говорю.

А вже у травні криворіжанка ризикнула вирушити у тригодинний похід на байдарках річкою Інгулець. Правда, зараз вона зізнається, що кілька разів від втоми мало не впустила весло у воду, зате потім відчувала справжню ейфорію.

– Я викладаю фотозвіти про свої пригоди до «Фейсбуку», і знайомі залишають під ними приємні коментарі: «безстрашна, енергійна, активна, так тримати!», – каже Людмила Анатоліївна. – А в сім’ї мене за це називають зовсім іншими словами, найпристойніші з яких: “Ти у нас божевільна”.

Але в будь-якому випадку моє кредо залишається незмінним: не боятися жити на повну та радіти кожному дню. З чергового, поданого долею, лимона я не втомлюся вичавлювати лимонад. Адже, по суті, пенсія – це вік свободи, коли ти виростив дітей, перестав працювати і можеш, нарешті, зайнятися тим, чим хочеться.

Ірина Лебединець

Нове на сайті