Це місце з перших років існування Церкви приваблювало християнських прочан, але на початку II століття імператор Адріан, ворожий як до юдейства, так і до християнства, вирішив знищити всі сліди обох неугодних йому релігій. Він повністю перебудував Єрусалим, назвавши його Елією, зніс Голгофський пагорб, засипав печеру св. Гробу і спорудив там храм Венери.
Коли імператор Костянтин прийняв християнство, він наказав знести капище і почати розкопки на святому місці. «Знімали шар за шаром, – пише сучасник подій Євсевій, – раптом у глибині землі, понад усяке сподівання, виявився порожній простір, а потім – чесне і всесвяте знамення спасительного Воскресіння». Це була печера Гробу Господнього. Імператор забезпечив єрусалимського єпископа Макарія засобами для зведення над печерою храму.
За якийсь час Палестину відвідала старенька мати Костянтина Олена. У Євсевія немає повідомлень про те, що їй вдалося знайти справжній Хрест Христів. Але у другій половині IV століття цю реліквію вже вшановували в Єрусалимі. Св. Кирило свідчить, що частини Хреста були розіслані по всій імперії. За св. Іваном Злотоустим, ознакою, за якою дізналися, що це саме Хрест Господній, послугував напис на ньому. На початку V століття Руфін вже виразно пов’язував знахідку з ім’ям св. Олени, а історик Созомен близько 440 року записав сказання про те, як цариця шукала Хрест і знайшла його закопаним у землі поблизу Голгофи. Щоб упевнитися в його автентичності, на святиню поклали мерця, і той ожив. Після цього патріарх «воздвиг» Хрест над юрбою молільників. Відсутність відомостей у Євсевія дала привід історикам вважати розповідь Созомена легендою. Але в тому, що Хрест був справді знайдений, немає нічого неймовірного. За юдейським звичаєм знаряддя страти клали у братську могилу разом з тілами розіп’ятих. Тому Хрест Христів міг бути похований поруч з розбійниками.
Що б там не було, вшанування Хреста має велике загальнохристиянське значення. На честь цієї святині і було встановлено свято Воздвиження.
Напередодні його під час всеношної (після Великого славослів’я) священик виносить зображення Хреста на середину храму. У соборних церквах є звичай «воздвигати» його на чотири сторони світу при співанні «Господи, помилуй».
З книги отця Олександра Меня «Таїнство, слово, образ»
Нагадаємо: раніше опубліковано: Воздвиження Хреста Господнього
