Ключові тези:
Ох вже ці батьки. Улесливими, фальшиво-дбайливими голосами вони відправляли нас у гості:
— А чому б тобі не сходити до Стьопи, твого однокласника, і не відвідати його?
А в Стьопи якраз була вітрянка. Весь у зелених цятках, він сам розгубився від того, що до нього прийшли чи не усім класом. Ну а потім, звісно, злягли й ми. Вважалося, якщо перехворіти в дитинстві, то хвороба мине легко.
Вам буде цікаво: Мільйон під брезентом: що насправді ховається у старих гаражах українців і скільки це коштує
Ага, «легко»! Де там: температура під сорок, марення, чудовиська біля ліжка. І лише рятівний ведмідь в руках здавався єдиним захистом.
І що ж тепер? Продати його?
Ви витрушуєте всі свої іграшки з коробки просто на підлогу лоджії. Дзинь… Покотилося коліщатко. Клацнула і задзвеніла пружинка. А думки всі навколо ведмедика. Він тут не гарнішає — то під дощ потрапить, то під сніг. Ех, ні. Все-таки відкладемо його убік. Для ведмедиків треба робити окремий випуск.
То що це в нас таке громіздке? І іржаве. Ой, а чого це тебе не викинули? Стривайте… Та це ж педальна машинка! Точніше, те, що від неї залишилося: коліс немає, сидіння немає, заднього моста немає. Зате кермо крутиться, та й педалі ще живі.
Перед нами дитяча педальна машина «ЗіМ» середини 1930-х років. Випускати такі почали на Горьківському автозаводі. По суті це був маленький ГАЗ-А — кришталева мрія будь-якого радянського хлопчика. Щоправда, мрія, доступна далеко не всім.
У вільному продажу такі машини майже не з’являлися. Їх переважно розподіляли між партійним начальством, військовиками і дитячими установами, тому побачити таку на подвір’ї було величезним успіхом. До наших днів їх дожили лічені одиниці.
І ось тут починається найцікавіше. Здається, перед вами просто купа іржавого заліза. Але саме такий напіврозібраний екземпляр — без коліс, без сидіння і який потребує повної реставрації — 2020 року продали на аукціоні за 50 300 гривень. Покупця не злякало навіть те, що машину треба було буквально збирати заново.
Вердикт: не викидати у жодному разі! Якщо у вас на горищі, в сараї або гаражі припадає пилом стара педальна машина 1930–1950-х років, спочатку покажіть її фахівцеві або виставте фотографії на форум колекціонерів.
Так, а це ще що за бабка? Жовта, ніби щойно викотилася з мультфільму! По борту тягнеться широка помаранчева смуга, блакитні вікна сяють, а на хвості красується гордий напис: «СРСР-3010». Навіть ціна збереглася: 4 рублі. На ті часи — зовсім не іграшкові гроші.
Вставляєш батарейку — усередині починав дзижчати моторчик, розкручувався гвинт… І здавалося, ще секунда — і вертоліт зірветься з килима, облетить шафу, люстру і приземлиться просто на диван. Не злітав, звичайно, але дитячій фантазії цього було цілком достатньо.
Тепер подивімося уважніше: гвинта немає, коліс немає, чи працює моторчик — невідомо. Будь-яка людина скаже: «Та що тут зберігати? У металобрухт!» – і помилиться.
Саме такий вертоліт — нехай навіть без гвинта, без коліс і під ремонт було продано на аукціоні за 6 002 гривні.
Вердикт: не поспішайте викидати. Радянські електромеханічні іграшки цінуються не лише в ідеальному стані. Іноді навіть неповний екземпляр виявляється бажаною знахідкою для колекціонера. Перш ніж відправити річ на звалище, слід дізнатися її реальну вартість.
А це хто у нас? Не просто солдатик. Перед нами червонофлотець з біноклем.
Стоїть струнко на маленькому прямокутному п’єдесталі. На голові – безкозирка, на грудях висить футляр, а сам бінокль він міцно тримає обома руками. Здається, ще мить — і піднесе його до очей, шукаючи кораблі на горизонті.
Цій іграшці майже дев’яносто років. Вона була випущена ще в 1930-х роках ленінградським заводом «Червоний трикутник».
Колись червонофлотець був пружним і гумовим, але час вміє змінювати речі. За десятиліття гума затверділа настільки, що тепер нагадує грубий пластик. Фарба майже зникла, залишивши лише темно-коричневий відтінок. І все ж таки іграшка зберегла кожну складку матроської сорочки, ремінь, безкозирку і навіть маленький футляр для бінокля.
Здавалося б: стара, пошарпана фігурка – та хто на неї подивиться? А тим часом саме такий довоєнний червонофлотець пішов на аукціоні за 5 000 гривень.
Вердикт: не викидати. Якщо серед старих речей вам трапляться гумові солдатики довоєнних років, не поспішайте відправляти їх у відро для сміття. Для більшості це просто старий мотлох, а для колекціонера — рідкісний свідок епохи, який може коштувати кілька тисяч гривень.
Пишіть мені, можливо, саме у вас на горищі, в гаражі або на антресолях вже багато років лежить річ, про яку мріють колекціонери. А може, ви просто дістанете зі старої коробки якусь загадкову штуковину і запитаєте: «Дмитре, а що це взагалі таке?»
Повірте, саме такі листи я люблю найбільше і дуже на них чекаю.
Найбільший інтерес для колекціонерів можуть становити рідкісні іграшки, виготовлені у 1930–1950-х роках, старі педальні машини, електромеханічні іграшки, гумові фігурки та інші речі, які збереглися до наших днів у невеликій кількості.
Так. Неповна або пошкоджена іграшка теж може зацікавити колекціонера. У статті наведені приклади, коли речі без окремих деталей і такі, що потребують реставрації, продавалися за тисячі гривень.
Вартість залежить від моделі, року випуску, рідкісності та стану. Наприклад, згаданий у матеріалі напіврозібраний педальний «ЗіМ» у 2020 році продали на аукціоні за 50 300 гривень.
Передусім варто сфотографувати іграшку з усіх боків, окремо показати маркування, написи та клейма й звернутися до фахівця або на спеціалізований форум колекціонерів.
Поспішати не варто. Навіть на вигляд непотрібна, іржава або неповна іграшка може виявитися рідкісним колекційним предметом. Краще спочатку з’ясувати її походження та можливу вартість.
Любі друзі! Останнім часом я ходжу сам не свій. Раніше листи від вас приходили один за одним: ви надсилали фотографії старих речей, ставили запитання, розповідали сімейні історії, а іноді й знаходили справжнісінькі скарби. І раптом – тиша.
Я почав переживати. Може, списався? Може, перо затупилося чи почав писати нецікаво? Почалися звичайні творчі муки: подумки спалив у грубці кілька рукописів, майже впав у депресію…
Але потім з’ясувалося, що причина зовсім інша. Редакція газети «На пенсії» переїхала, і багато ваших листів йдуть з затримкою. Тому дуже прошу — запишіть нашу нову адресу:
(Тільки обов’язково зробіть позначку: «Для Дмитра Жогова»)
Читайте також:
Від того, що опиниться на тарілці вранці, залежить, наскільки швидко повернеться голод і чи вистачить…
Люди з інвалідністю мають право на житлову субсидію, при дотриманні окремих умов. Сам факт отримання…
Хрускіт у пальцях, колінах чи плечах знайомий багатьом. Найчастіше він не становить небезпеки, але якщо…
В Україні поширюються чутки про блокування банківських карток ТЦК. Юристка пояснила, що потрібно для арешту…
TikTok додає автоматичні субтитри прямо в мобільному редакторі на iPhone та Android. Інструкція підійде тим,…
Людина може офіційно працювати роками, але зіткнутися з проблемою під час оформлення пенсії через борги…