Ключові тези:
Гроші на полиці: Звичайні старі речі з радянських квартир — від вінтажних меблів з НДР до дитячих книг — можуть коштувати від декількох тисяч гривень до сотень доларів на онлайн-аукціонах.
Цінність раритетних видань: Перші видання класичних радянських книг (як-от «Незнайко» 1958 року чи серія «Рамка») навіть у вживаному стані оцінюються сьогодні у $4\ 000 – 8\ 000$ гривень.
Пастка для продавця: Оцінюючи антикваріат, важливо розрізняти бажану ціну продавців на eBay та реальні результати торгів, які відбулися на українських чи європейських майданчиках.
Я не знаю, як людям вдається прожити на суму, меншу ніж десять тисяч гривень на місяць. Мені не вистачає й на півтора тижні. Причому я не ходжу до кафе та ресторанів. До приватних клінік. З їжі: рис, гречка, картопля — жодних надмірностей. Ну, хіба що я люблю міцний чай. І бажано курку — не водянисту ніжку цю, з перебитими і роздробленими кістками всередині, якими травмуєш собі язик, а щось, що пахне куркою. Ось мене в середині місяця притиснуло. Дивлюся: грошей-то – як кіт наплакав. Ще до війни можна було прожити, зараз – ні.
Вам буде цікаво: Старі валізи, що коштують як квартира: як радянський багаж став антикварним скарбом
Я й пішов у свою барахольну кімнату. Ох, скільки речей у мене тут накопичилося. Я – Плюшкін за своєю природою. У мене безліч речей, з якими мені шкода розлучитися.
Ось, наприклад, бар із НДР. Купив я його років десять тому в Харкові. Віддав 1200 гривень, сплатив за перевезення до Одеси. З урахуванням вантажників у Харкові та Одесі вся ця авантюра коштувала мені приблизно три тисячі гривень.
А чого я його купив? Бар цей, швидше за все, привезли із НДР служиві. Аж ніяк не нижче полковника за чином. Лейтенант такого б собі дозволити не міг. І я можу уявити, що колись гості приходили в будинок просто подивитися на цей бар. Відчиняються важкі дерев’яні дверцята, а всередині — червоний бар з м’яким червоним оздобленням і маленькими фіранками. Кругла стійка з пляшками повільно обертається, багаторазово відбиваючись у дзеркалах. Поруч – програвач. Ставиш платівку, наливаєш чарку, навколо тебе дзеркала — і ти вже не полковник Віслогузов, а щонайменше Джеймс Бонд. Мені чомусь здається, що навіть радянські вино і горілка «лякалися» і робилися смачнішими у цьому барі.
Моя громадина виявилася родичкою серії музичних шаф «Koronette». В англомовних каталогах і на аукціонах їх називають «Koronette Stereo Bar, Stereo Cabinet with Bar». Це була не звичайна шафа і не радіола. Це домашній розважальний центр свого часу: програвач, стереосистема, місце для платівок і справжній бар, заховані в одному величезному полірованому дерев’яному корпусі.
Я просто побачив його і закохався. І лише зараз, коли в середині місяця у мене майже закінчилися гроші і я поліз у свою кімнату з «непотрібними речами», вперше за десять років вирішив дізнатися, що ж це за чортів бар у мене стоїть.
А зараз він коштує… У листопаді 2021 року велику «Koronette» з баром, програвачем, стереосистемою, восьмидоріжковим магнітофоном і штучним каміном було реально продано на аукціоні за 502 долари. На іншому аукціоні «Koronette Stereo Bar Fireplace» пішла за 675 доларів.
Зараз на eBay «Koronette» без каміна — зі стереосистемою, програвачем, восьмидоріжковим магнітофоном і баром — виставлена за тисячу доларів. Але тут важливо розуміти різницю: тисяча доларів – бажання продавця. 502 і 675 доларів — вже результати аукціонних продажів, що відбулися. Але ці аукціони проходили в Європі. А в наших пенатах добре, якщо відіб’ю вкладені гроші.
Дивлюсь далі. Ось мій альбом, де зберігаю автографи знаменитостей. Я через гординю виставляв автографи Євгена Леонова та Юрія Яковлєва. Ось, типу. А старі чорнила радянської кулькової ручки виявилися немічними перед силою яскравого сонячного світла. І зникли в одну мить. Як я був шокований, коли побачив, що автографів просто немає!
А є ті автографи, які непокоять. Бо ти не можеш зрозуміти цю людину.
Ось, наприклад. Автограф Льва Касіля.
Він написав «Кондуїт та Швамбранію». Я люблю цю книжку. Хто її не читав у дитинстві? Дія там відбувається до, під час і після Жовтневого перевороту. Двоє малюків, Леля і Оська (їх прототипами стали відповідно сам Лев Касіль та його брат Йосип), один гімназист, а один — Оська — взагалі дошкільник, вигадують уявну країну Швамбранію. Героями цієї країни стають пани з іменами, побаченими у назвах ліків та інших торговельних марок (наприклад, Бренабор, Беф Строганов, Уродонал).
Швамбрани подорожують, воюють між собою, здійснюють подвиги.
Їхня незвичайна дитяча повітряна фантазія переплітається з революційними реаліями, голодом, вошами, смертю.
Молодший, Оська, був моїм улюбленцем. Дуже кумедний персонаж.
І він пішов, курячи рясою. Оська докладно передав мені весь свій диспут із попом.
– Такий смішний весь! – згадував Оська. — Сам у спідниці, а борода!
І ось я дізнаюся сьогодні, абсолютно випадково, що тямущого малюка Оську вбили. 1938 року розстріляли. Наказ про розстріл підписали Сталін, Молотов, Каганович, Ворошилов.
Його брат продовжував писати гімни революції. Читачі продовжували любити і сміятися з пригод маленьких братів. А я сиджу і думаю. На біса мені твій автограф, Лев, що змирився зі смертю брата?
Автограф Льва Касіля на запрошенні до Всесоюзного з’їзду вчителів 1968 року. І ось тут найцікавіше.
Купив я його свого часу за 600 гривень. А скільки він коштує зараз? Найдорожчим в Україні вважається автограф Лева Касіля із колекції Сергія Крилова. Він має машинописний текст статті «Журналіст у пошуку. Тиражем в один екземпляр» з власноручними авторськими правками і автографом Касіля! Коштує він 650 доларів.
То в чому різниця мого автографа за 600 гривень та його за 600 доларів? Чи можу я свій продати хоч за половину ціни? Наступного разу я обов’язково візьму інтерв’ю у цього колекціонера. І професіонала!
Я перевів погляд на меблеву стінку. Ох. Раніше такі були щастям. Нині їх задарма віддають.
Книжки.
Так. Що в мене є?
«Незнайко в Сонячному місті». Роман-казка 1958 року. «Детгиз» (з російської – дитяче державне видавництво). Перше видання. Нагадаю, що Микола Носов, автор Незнайка, народився у Києві, а дитинство, юнацтво і перші робочі роки провів в Ірпені та Бучі. Звідти, з дитинства, величезні, немов парасольки, лопухи, під якими вештаються коротуни. І кавун, якого і вдесятьох не обхопиш. Ох, бачив би письменник, на що перетворили його Сонячне місто. Так от, на аукціоні перше видання коштує 4000 гривень.
А ось знаменита «рамка». Так бібліофіли називають серію книг. Серце піонера на мить завмирало, коли він на книжковій полиці бачив «рамку». Її неможливо було сплутати ні з чим. По краях обкладинки тягнувся строгий чорний орнамент, немов палітурка старовинної книги або рама таємничої картини. Усередині цієї рамки — назва, ім’я автора і маленький малюнок, який обіцяв набагато більше, ніж міг показати.
Тому що за рамкою розпочинався інший світ.
Там були джунглі, де в зеленій гущавині безслідно зникали люди. Там стріляли з вінчестерів і кидали ласо. Преріями скакали вершники в пончо, іноді – без голови. Пірати закопували сундуки, індіанці виходили на стежку війни, кораблі розбивалися об невідомі береги, а в старих замках обов’язково знаходилися двері, які всі розсудливі люди радили не відчиняти.
Книгу в «рамці» хотілося схопити одразу. Ще не знаючи автора. Ще не прочитавши назву. Сама обкладинка вже давала чесне піонерське слово: нудно не буде.
Спочатку серія називалася «Бібліотека романів та повістей», але вже з 1937 року назву змінили на «Бібліотеку пригод».
В мене є «Острів скарбів» 1936 року. Він навіть у пошарпаному стані коштує на інтернет-аукціонах 4000 гривень.
А поряд – «Чиполліно». Ось вже шкідлива казка! Недарма її в Росії заборонили. Весь народ – овочі. І тут з’являється один, хто піднімає ці овочі на повстання.
Звісно, Джанні Родарі одразу в екстремістську літературу визначили! А таку книжку — «Пригоди Чиполліно», «Детгиз», 1960 року — було продано рік тому за 8000 гривень.
Постояв я, хмикнув. Погортав ще трохи.
– Вибрав щось? — спитала обережно дружина.
– Все шкода. Продаємо ж назавжди. А з’їмо і Незнайка, і Сільвера, і Чиполліна за два тижні.
– Ох. Ну, тоді йди. Поїж, картопляний суп ще залишився. І рис із морквяними котлетами.
Це нічого. Це як у студентів в «12 стільцях».
Але я знаю, що доведеться щось продавати. Що? І далі дивитимемося, що в мене є непотрібного.
А я сподіваюся, що трохи допоміг вам зорієнтуватися у цінах. Не віддавайте речі задарма. І ви не такі Плюшкіни, як я. І продаватимете «непотрібні речі». Пишіть мені, що у вас є цікавого. Надсилайте фото. Бач, щось на чорний день і відкладемо.
P. S. О! І напишіть, як прожити за ці гроші! Порадьте!
Читайте також:
Загублена банківська картка здатна обернутися серйозними фінансовими втратами, якщо діяти із запізненням. У НБУ нагадують,…
ПФУ повідомив, кому після 26 січня 2026 року в Україні більше не призначатимуть окремий вид…
Договір довічного утримання для багатьох літніх людей стає можливістю забезпечити собі догляд і підтримку в…
Вже восени 2026 року українці отримають рахунки за газ у новому форматі. Зміни стосуватимуться оформлення…
Якщо капуста добре росте, але качани не поспішають формуватися, саме час їх підживити. Для приготування…
Хвиля перегляду цін на водопостачання охопила Україну. Загальний рейтинг свідчить про помітний розрив між містами,…