Карикатура Олексія Кустовського
Ключові тези:
Ідеологічна розправа замість нагород: Творці легендарної РСЗВ «Катюша» (Лангемак і Клейменов) були розстріляні радянською владою ще до початку німецько-радянської війни, а Корольов та Глушко пройшли через катівні й табори.
Прокляття назви: У 1941 році флагман Чорноморського флоту СРСР — есмінець «Москва» — безславно затонув на мінах у перші дні війни, а через хаос у командуванні радянські кораблі потопили власний підводний човен.
Сфабрикований культ: Подвиг Олександра Матросова був ідеологічно «підігнаний» під дату 23 лютого, тоді як реальні факти свідчать про створення пропагандистського міфу, який затьмарив сотні інших подібних (і часто успішніших) вчинків фронтовиків, серед яких більшість — українці.
На запитання «Коли почалася війна?» більшість відповість – 24 лютого 2022 року, а старше покоління згадає 22 червня 1941-го. Цього дня розпочалася німецько-радянська війна, яку раніше іменували «Великою Вітчизняною». Але якщо й використовувати цей термін, то закінчилася вона не 9 травня 1945-го, а 29 жовтня 1944 року, коли німців остаточно вигнали з території СРСР на кордоні з Норвегією. Далі червона армія вже не захищала свою Батьківщину, а займала європейські країни, які на десятиліття опинилися під радянською окупацією.
Вам буде цікаво: Скільки Україна витрачає на день на війну, а скільки на пенсії, виплати та субсидії – цифри вражають
Ціна тієї перемоги досі невідома: розбіжність у підрахунках людських втрат обчислюється не мільйонами, а десятками мільйонів душ! Це була типова «Піррова перемога». Нагадаю, 279 року до нашої ери грецький цар Пірр розгромив римлян, але його власні втрати були настільки колосальними, що він сказав: «Ще одна така перемога — і ми загинемо!».
На цьому тлі мерзенної брехнею виглядає «побєдобєсіє», що охопило Росію з подачі неофашиста Путіна. Він і війною пішов на нас точно, як його кумир: 24 числа (нехай і лютого) рівно о четвертій годині ранку. Привідкриймо кілька сторінок тієї війни з грифом «секретно», що почалася 22 червня 1941 року, оскільки вони суперечили «ідеологічному вихованню трудящих».
Почнемо з «легендарної Катюші» (БМ-13) — першої реактивної системи залпового вогню, абревіатуру якої (РСЗВ) ми всі тепер розуміємо не з доброї волі. Радянська пропаганда замовчувала, що лише перші машини монтувалися на вітчизняні ЗІС-6. Потім пішов ленд-ліз, і ідеальною платформою для «Катюш» став американський повнопривідний «Studebaker». Пам’ятаєте, як у «Місці зустрічі змінити не можна» шофер Копитін спересердя кричить Жеглову під час погоні: «У «Студера» мотор утричі…»? Але радянська ідеологія віддала перевагу охрестити ленд-лізом виключно американську тушонку.
Мало того, та сама ідеологія розстріляла творців «Катюші»! Георгій Лангемак був однією з провідних частин колективного розуму під назвою «Реактивний НДІ», який створив БМ-13. Але за радянськими мірками він мав величезний «недолік» – походження з інтелігенції (батько – німець, мати – швейцарка). Заздрісники з НДІ написали донос «куди слід», звинувативши Лангемака, що «не так» працював над ідеєю БМ-13. І це коли реактивний міномет був уже випробуваний та схвалений! У листопаді 1937 року його заарештували, по-звірячому катували і незабаром розстріляли.
Така ж доля спіткала Івана Клейменова – керівника розробок ракетної техніки в СРСР. Трохи більше «пощастило» іншим творцям «Катюші» — Сергію Корольову та майбутньому академіку Валентину Глушку. Їм «всього лише» дали табірні терміни, змусивши після допитів з побиттям працювати на оборонку у спеціальних в’язницях для вчених. Так Сталін «віддячив» творцям «Катюші».
А ось ще одна маловідома історія. Ми чудово пам’ятаємо, як у квітні 2022 року ракетний крейсер «Москва», флагман Чорноморського флоту РФ, був відправлений на дно українськими ракетами «Нептун». Але мало хто знає, що там він зустрів свого тезку.
До літа 1941 року Чорноморський флот СРСР був найпотужнішим у цій водоймі. У німців тут взагалі не було власних кораблів, але вони знайшли вихід: на світанку 22 червня їхня авіація засипала мінами фарватер Севастополя. Радіолокатор на крейсері «Молотов» (єдиний на весь ЧФ) вчасно засік літаки, але зенітникам не наказали стріляти — побоялися «провокації» та реакції Сталіна.
Як помста радянське командування вирішило вдарити по румунському порту Констанца — головному хабу постачання вермахту пальним. Вночі 25 червня група кораблів, включаючи есмінці «Москва» та «Харків», вирушила на завдання. Ранковий удар по нафтосховищах був успішним, але відступати кораблям довелося через мінні поля, встановлені румунами ще в лютому. Есмінець «Москва» наскочив на міну і стрімко затонув, забравши життя 68 моряків.
Трагедія на цьому не закінчилася: невдовзі лідера есмінців «Харків» було атаковано і пошкоджено торпедою з підводного човна… радянського! Через відсутність координації ніхто не зрозумів, де свої. Есмінці вміло відповіли глибинними бомбами і знищили цей підводний човен. Загинули 42 особи екіпажу. Так безславно завершилася перша велика морська операція ЧФ.
Після цього радянське командування зрозуміло, що по-старому, як у війні на Тихому океані з японцями 1905-го, на Чорному морі не повоюєш — «погоду» тут тепер робила німецька авіація. Тисячі сучасних пікірувальників Люфтваффе ЧФ міг протиставити лише близько 600 застарілих винищувачів. Через відсутність радарів на більшості кораблів німецькі літаки виявляли на слух або візуально — як кажуть у народі, в свинячий голос. Чорне море перетворилося на тир для німецьких асів. У листопаді 1941-го вони потопили крейсер «Червона Україна» (понад 300 загиблих), а влітку 1942-го важко поранили лідер есмінців «Ташкент».
В результаті Севастополь постачали дрібні судна й підводні човни. Туди – боєприпаси, живу силу, звідти – поранених. А могутній лінкор, крейсери та есмінці практично без діла стояли на якорях у кавказьких портах. Їхня потужна артилерія «сачкувала» — Сталін просто панічно боявся втратити «декоративну» міць флоту.
Фахівці підбивають головний підсумок: найпотужніший на Чорному морі флот із завданням не впорався і панування не забезпечив. При цьому – вічна слава «чорним бушлатам»! Прості моряки-чорноморці віддали своє життя, розплачуючись за фатальні промахи політичного та військового «начХальства».
Ще одна історія того часу — подвиг Олександра Матросова. Радянська пропаганда зробила його легендарним, і тут не збрехала: цей подвиг — чистої води легенда. Олександр Матросов чесно загинув у бою за Батьківщину, і його пам’яті — глибокий уклін. Але до створеної навколо нього історії є багато питань.
За офіційною версією, він народився 1924 року в Катеринославі (нині Дніпро) і ріс у дитбудинках. За іншою, він – башкир Шакир’ян Мухамедьянов, який втік з дому і взяв чуже прізвище. 27 лютого 1943 року його батальйон штурмував німецький опорний пункт. Просуванню заважав кулемет у ДЗОТі. За офіційною версією, Матросов підповз до амбразури і закрив її своїм тілом.
Однак фронтовики резонно сумнівалися: людське тіло фізично не могло втриматися на вертикальній стіні ДЗОТу, та й кулеметний вогонь воно не зупинило б. Швидше за все, хлопця вбили, коли він піднявся кинути гранату, а для бійців, що біжать позаду, це виглядало як спроба закрити амбразуру. Була й версія, що Матросова було вбито на даху ДЗОТу, коли хотів закидати його гранатами. Впавши, він своїм тілом закрив вентиляційний отвір для відведення порохових газів. Мовляв, ця пауза і дала можливість його взводу для ривка, доки німці скидали труп.
Наголошую: Олександр Матросов – герой, як і будь-хто з фронтовиків, честь йому – без варіантів! А ось до радянської пропаганди питань чимало. Вона створила легенду! З ідеологічних міркувань дата подвигу була перенесена на 23 лютого і приурочена до Дня Червоної армії, хоча в іменному списку безповоротних втрат батальйону Матросов записаний 27 лютого 1943 року разом з іще сімома товаришами за зброєю. Що показово, на тлі розкрученого подвигу Матросова на другий план відійшли бійці двох інших штурмових груп, які не лише придушили «свої» ДЗОТи, а й, розвернувши німецькі кулемети, відкрили вогонь по ворогові, знищивши безліч гітлерівців.
Що більше радянські пропагандисти втирали нам про подвиг Матросова, то менше було віри у цей подвиг. Адже нинішня українська історіографія не ставить під сумнів інші 273 аналогічні випадки в період 1941-1945 років. Першим був танкіст Панкратов (24.08.1941 р.), останніми – матроси Іллічов і Вилков у серпні 1945-го (японський ДЗОТ). До Матросова так вчинили 45 чоловік, просто пропаганда впустила, мабуть. Зазначимо, що із 273 героїв понад половина – українці. Була серед героїв і жінка, було й семеро таких, що вижили! Всім їм, включаючи Олександра Матросова – земний низький уклін. І нехай до третього коліна будуть прокляті ті росіяни, які хоча б раз промовили фразу «Можемо повторити»!
Читайте також:
Чи зарахують у стаж роки догляду за дитиною, якщо відповідного запису немає в трудовій книжці?…
Ощадбанк попередив про обнулення деяких рахунків до 30 червня. Кошти на них просто згорять і…
Якою буде погода на найближчі вихідні? Синоптики оприлюднили прогнози.
Чи варто очікувати на чергову магнітну бурю вже у суботу? Експерти зробили прогноз.
В вимірювальному обладнанні, антенних системах, радіозв’язку та телекомунікаціях часто застосовуються одні з найпоширеніших коаксіальних з’єднувачів,…
Ідеальний розарій може зруйнувати одна-єдина помилка у плануванні. Невдало підібрані сусіди провокують хвороби, затінюють кущі…