Скарби з горища чи непотріб: скільки насправді коштують старі українські ступи та радянські килими

Ключові тези:

• Штучний інтелект поки що погано розбирається в українському етнографічному побуті — звичайну дерев’яну ступу він назвав «дирижаблем після катастрофи» або «крилами селянина».
• Попри вік (понад 100 років), розбагатіти на продажі старовинної ступи не вийде. На українських аукціонах за них просять від 300 до 1500 гривень, оскільки річ не є рідкістю і займає багато місця.
• Старі мануфактурні килими (навіть із рідкісними історичними сюжетами) сильно втрачають у ціні через знос. Наприклад, рідкісний килим «Військова рада у Філях» пішов на аукціоні всього за 4000 грн.

Листи до Києва доведуть

Один із ведучих радіо Бі-бі-сі якось сказав, що за 30 років роботи отримав стільки листів, що якщо розкласти їх один за одним, то ними можна було б опоясати всю земну кулю. Почати від лондонської антени Бі-бі-сі, обійти навколо планети і повернутися назад.

Вам буде цікаво: Швейна машинка «Зінгер»: продавати чи залишити — скільки вона коштує і чому навколо неї стільки міфів

Брехав, мабуть.

Ваші листи я не викидаю, зберігаю. І якщо ви писатимете мені такими ж темпами, то років за тридцять я до земної кулі, напевно, не дотягну, але цілком зможу викласти ними доріжку від свого дому до Києва.

Сам я людина міська. Можна сказати, що прокидався під звук заводського гудка і вдихав міський смог. Але корову з биком не переплутаю. А ось що таке поросята-відсмоктувачі і поросята-відйомиші, дізнався тільки нещодавно. Як і те, навіщо потрібні макітра, кужель, бодня або рубль.

Тому, коли мені надіслали фотографію якоїсь загадкової дерев’яної штуковини і запропонували оцінити цю старовинну річ, я, чесно кажучи, спочатку навіть розгубився.

Таємниці українського побуту: як ШІ шукав відьом і дирижаблі

Лист від читача був коротким: «Добрий день! Маю в наявності дуже старовинні речі, хочу продати. Ціна договірна». І додавалося фото.

Насамперед я вирішив порадитися зі штучним інтелектом (ШІ). Нині це модно. Наприклад, запитати в нього, як зварити яйце, полагодити кран або навіть сховатися від дрона. Щоправда, поки ШІ відповідає, і яйце може википіти, і кран остаточно зламатися, і сам дрон «пояснити», де ти помилився.

Так ось, ШІ поскрипів своїми електронними мізками і почав видавати дикі версії:

• то це перший дирижабль після катастрофи;
• то з цими крилами якийсь селянин стрибав з дзвіниці;
• то взагалі частина вічного двигуна.

Ще трохи — і він повідомив би, що це народний український засіб пересування, на якому відьми літали на Лису гору, а довга дерев’яна балка використовувалася замість помела.

Довелося плюнути в його дурну механічну «фізіономію» і розбиратися самому.

Що це було насправді? З’ясувалося, що переді мною звичайнісінька українська ступа з штовхачем. Колись такі стояли майже в кожному господарстві. Робили їх зазвичай із цільного стовбура дерева, випалюючи або видовбуючи всередині глибоку порожнину. Важким дерев’яним штовхачем у ступі лущили зерно, товкли просо на пшоно, дробили крупу, мак та інші продукти. Це був такий самий робочий інструмент, як сьогодні каструля, м’ясорубка або електрочайник.

Скільки за це можна отримати?

Мільйонером господар цієї ступи, швидше за все, не стане:

• В Білорусі старовинну ступу з маточкою продають приблизно за 100 білоруських рублів.
• У Румунії апетити вищі. Там така річ називається Piua, і за екземпляр віком понад сто років продавець просить уже 100 євро.
• На українських аукціонах (Violity тощо) невеликі ступи йдуть за 300–500 гривень. За велику ступу зі штовхачем зараз просять майже 1500 гривень, але це не означає, що її куплять. Ступа — не рідкість, а в сучасній квартирі її не поставиш. Тож, на жаль.

Пожежа Москви у вовняних нитках

Наступний лист прийшов від нашої читачки: «Доброго дня, сьогодні в газеті «На пенсії» прочитала статтю про непотрібні речі. Добру справу ви робите, дійсно, йде бабуся до скупщика та будь-якій ціні, яку він пропонує, радіє. Я теж хочу, щоб ви дали пораду щодо старовинного килима, хотілось би знати його вартість?»

Насамперед дякую за добрі слова. Нумо розбиратися. Килим у вас, судячи з тавра, не простий. Схоже, що недорогий, але дуже цікавий.

У 1858 році було засновано Товариство Спасо-Сетунської мануфактури килимових виробів, яке стало одним із найбільших підприємств Підмосков’я. Крім квіткових орнаментів, там випускали справжні килимові картини. А до чергового ювілею війни 1812 року навіть виготовили килими з «наполеонівськими» сюжетами: французький імператор зі сплячим вартовим, який утік і дивиться на пожежу Москви.

Від автора: Якби у вас був килим із пожежею в Москві, я б перший його купив! І на стіну повісив. Дуже мені сюжет подобається. Але ви його не розгорнули і, на жаль, не сфотографували.

Чому килим з історичним сюжетом оцінили так дешево?

Відверто кажучи, такі килими на наших аукціонах з’являються нечасто. Але їхню вартість все одно можна приблизно прорахувати.

Наприклад, зовсім нещодавно продавався килим цієї ж мануфактури. Сюжет взято зі знаменитої картини «Військова рада у Філях» (момент, коли генерали вирішують залишити Москву Наполеону).

І яка ж ціна? Килим пішов усього за 4000 гривень. Не бозна які гроші. Причина проста — він був сильно зношений. Для колекціонерів старовинного текстилю дірки та потеертості серйозно знижують вартість.

Хоча, якби цей же килим опинився у спеціалізованого торговця у Франції, Німеччині або США, його цілком могли б виставити в кілька разів дорожче просто через вік, сюжет і рідкість для західного ринку.

На цьому поки що все. Надсилайте свої знахідки, і ми розберемо їх у наступних матеріалах!

Читайте також:

• Старі валізи, що коштують як квартира: як радянський багаж став антикварним скарбом
• Мільйон під брезентом: що насправді ховається у старих гаражах українців і скільки це коштує