Ключові тези:
Раніше ми розповідали, за скільки можна продати старі картини.
Колись у червоно-кумачевому дитинстві мені здавалося, що слухати «радіоголоси» — це ганебно і погано. В журналі «Перець» тоді друкували карикатури, що зображали чоловіків з ослиними вухами і дурнуватими обличчями, яким геббельсоподібні вороги нашіптували по радіо щось отруйно-жовте!
Що там могли говорити міністри-капіталісти, «шиплячи і бризкаючи слиною»? Злу брехню, звісно. Прикро лаяти і наклепувати на все, що для нас є святим!
А потім виявилося, що «голоси» слухав мій улюблений дядько. Інтелігент. Завідувач Будинку культури. Він про «голоси» сказав незрозуміло:
– Треба іноді з калюжі виринати. Глитнув повітря — і назад.
Тоді я наважився. «National Panasonic» – однокасетний «японець» – гордо стояв, як і належиться, на в’язаній серветці біля телевізора. Я, заїкаючись і червоніючи, сказав батькам, що хочу взяти його на вечір, послухати перед сном музику. Вони переглянулися, явно подумавши: «Здається, наш син стає дорослим!», – і… благословили!
Вночі радіо – це не техніка. Це магія. Ти сидиш у темряві, всі сплять, дихаєш тихіше, ніж зазвичай, і повільно, міліметр за міліметром, крутиш ручку налаштування. Іноді – різкий свист, іноді шипіння. Іноді – ніби співає щось величезне і живе, як кити десь під товщею океану: у-и-и-и-и-у-у-у. Під шкалою – цифри і назви міст, покриті фосфором, світяться м’яким, болотяним, зеленим світлом. Як світяться гриби у казці. І раптом розумієш: над горами, над морями, над океанами, над кордонами і заборонами летять невидимі сигнали. Вони несуть тобі пісні, гортанний крик далекого світу, вкрадливий, спокійний голос радіодіджея, який розмовляє з тобою – особисто з тобою – через тисячі кілометрів темряви. І світ стає величезним. Страшним. Чудовим. Ти один, але ти підключений до всього людства.
І королями цього світу, звісно, були вони.
Радіоприймачі. Важкі. Дерев’яні.
Як шафи. Як вівтарі. Як двері в Нарнію. І тому, перш ніж викинути таку скриньку, варто зупинитися. Іноді в ній все ще живе ніч.
І зелений фосфор. І магія. Тож – уперед.
У вас немає радіо? Одні роздовбані деталі десь валяються у сараї?
А вас зацікавить, якщо я скажу, що рік тому задню кришку корпусу від старого радіо «Ingelen» було продано за 24 тисячі гривень.
Вся справа у покупцях. Є люди, які чують радіо інакше. Для них старий приймач – не коробка з лампами, а жива річ з пам’яттю. Ці люди – реставратори. Робота починається не з увімкнення, а з тиші. Запилений приймач обережно розбирають, як розкривають стару книгу. Пил витирають, змивають, дерево сушать, чекають. Потім беруть пензель — і одним помахом оживає столітня вицвіла деревина. Проявляється малюнок шпону, проступає глибина кольору, повертається гідність предмета, що пережив не одне покоління. Для цих людей важливі, здавалося б, нікчемні деталі. Назва фірми. Номер моделі. Рідна задня кришка з правильними отворами і написами. Без неї приймач ніби залишається без імені. Ось чому реставратор здатний купити стару кришку, знайдену на горищі або в сараї, обплутану павутинням. Для стороннього – сміття. Для нього – останній штрих, який завершує довгу і дбайливу роботу. Тому й 24 тисячі гривень.
Але йдемо далі. Несподівана знахідка! Радіоточка «Октава». З металу, 40-і роки. Не радіоприймач, не «ловить хвилі», а один дозволений канал мовлення. Саме з таких гучномовців у комуналках на спільних кухнях слухали:
«Від Радянського Інформбюро…». Слухали стоячи. Слухали, затамувавши подих. А потім — так, по цій самій радіоточці звучав вальс. Трохи глухий, з шерехом. Ця радіоточка – абонентський гучномовець з нудною назвою «ДТ-0,25».
Його випускали приблизно з 1940 року на Тульському радіозаводі № 7, який пізніше стане відомим як завод «Октава». Його продали за 9 тисяч гривень. Ціна складається з того, що це довоєнна річ, це ранній період радіофікації, це важкий корпус, проста форма, це предмет, який рідко доживає до наших днів цілим. І головне — це не «радіоточка, як у всіх». Це рання, впізнавана модель, яку розуміють колекціонери та музейники. Дев’яносто дев’ять радіоточок — просто мотлох. Але одна зі ста – документ епохи.
А тепер найошатніше радіо з усіх можливих. Радіо «Зірка». Широке, ошатне, з важким корпусом і багатою передньою панеллю.
Глянцевий бакеліт теплого, винного кольору. Горизонтальні хромовані смуги, як парадні погони. Велика шкала у центрі — з містами, діапазонами.
І, звісно, зірка. Та сама, через яку це радіо неможливо переплутати ні з чим іншим. Це не скромна радіоточка!
Це – як півень посеред двору: гучний, поважний, помітний здалеку. За своїм зовнішнім виглядом «Зірка-54» — майже точна копія французького радіоприймача «Excelsior-52» 1952 року. Кажуть, його спеціально закупили для копіювання за командою зверху. Так чи інакше, саме цей образ став основою майбутньої радянської «Зірки».
І тут майже кожен читач охне: «Та у кума ж таке стояло!» Або у дядька. Або у сусідів. Або у клубі. Або у сільраді. І ось тут – важливий момент. Незважаючи на всю свою ефектність, незважаючи на зірку, блиск і значний вигляд, це радіо не найдорожче. На аукціоні воно пішло приблизно за три тисячі гривень. Щоправда, воно не працює. Поясню чому. З 1954-го по 1959 рік два заводи випустили 674 тисячі приймачів «Зірка-54». Це не рідкість, а масова модель — і саме тому її так добре пам’ятають. І ось головний висновок, про який важливо сказати чесно. Не все, що виглядає багато, коштує великих грошей.
А на цьому я свою радіопрограму закінчую. Залишайтеся на цій хвилі та моєму діапазоні.
Читайте також:
Взимку дороги щедро посипають сіллю, через що з'являються білі розводи на взутті. Як їх позбутися…
Скасування інвалідності може мати не лише медичні, а й серйозні фінансові наслідки. Таку справу розглянув…
В умовах регулярних відключень електроенергії держава розширює підтримку житлового сектору. ПриватБанк став партнером програми «СвітлоДІМ»,…
Відключення світла та газу змусили багатьох українців шукати альтернативні способи приготування їжі. У таких умовах…
Вівторок, 10 лютого, стане останнім по-справжньому холодним днем перед зміною погодного тренду. Морози ще затримаються,…
Сонячна активність у вівторок не принесе серйозних геомагнітних потрясінь. Вчені прогнозують переважно спокійну ситуацію з…