Ключові тези:
- Снігуронька є прикладом так званої «кабінетної міфології» — явища, коли літератори та дослідники свідомо конструювали «слов’янські міфи», які згодом сприймалися як народна традиція.
- Радянські новорічні іграшки — від фігур Снігуроньки до паперових гірлянд — сьогодні мають не лише декоративну, а й високу колекційну та історичну цінність.
Про кабінетну міфологію
Тут слід сказати, що існує міф, ніби Снігуроньку вигадали більшовики. Це не зовсім так.
Вам буде цікаво: Стара картина валяється за шафою? Перевірте: раптом це шедевр і великі гроші
Справді, вперше разом із Дідом Морозом вона вийшла до дітлахів страшного 1937 року – у московському Будинку союзів. Але тепер треба сказати про так звану кабінетну міфологію. Це офіційний термін, визнаний у істориків. Це коли письменники та містифікатори, надихнувшись грецькою міфологією, починають вигадувати власний пантеон слов’янських богів та духів. Так з’явилися Білобоги, Зюзі, Ярили та Лелі.
Олександр Афанасьєв – російський збирач фольклору і часто критикований за вигаданих істот – значною мірою відповідальний і за Снігуроньку. Він написав (нібито народну) казку. Снігуронька в оригіналі – зовсім не онучка Діда Мороза, а його дочка (та ще й від Весни-Красни). І взагалі ця історія закінчується погано і, скажемо відверто, зовсім не призначена для дітей.
Островський написав за мотивами казки п’єсу, музику до неї написав молодий Чайковський, а пізніше Римський-Корсаков створив повноцінну оперу.
Тож Снігуронька випливла з надр «кабінетної міфології», була озвучена визначними композиторами і остаточно прижилася вже за радянської влади.
Снігуронька за 30 тисяч
Так от. Снігуронька, яка може стояти і у вас вдома. Подивіться на неї уважно. А раптом це висока, майже півметра, з рум’яним обличчям із прес-тирси, косами до землі, багатою шубкою з плюшевими вставками.
Головне – збережена етикетка фабрики іграшок «Перемога», Київ. 60-ті роки. Для радянських ялинкових фігур це велика рідкість.
Якщо навіть стан не музейний: сліди часу, старі підклеювання, дрібні надриви, то все одно зацікавлені громадяни швидко набіжать. Таку фігуру було продано за 30 тисяч гривень.
Така ціна можлива з кількох причин: рідкісна версія, великий розмір, фабричне виробництво Києва і, головне, поєднання «живого» стану зі збереженою етикеткою.
Для колекціонера це не просто новорічна іграшка, а майже документ епохи – хай і з усіма віковими шрамами.
Тож перевертайте своїх Дідів Морозів та Снігуроньок і уважно дивіться, що в них написано на підставках.
Паперова гірлянда за 4 тисячі
А тепер — гірлянди. Як відомо, в СРСР, не соромлячись, тибрили все західне. Ви здивуєтеся, коли дізнаєтесь, що практично всі іграшки в СРСР були привезені директорами заводів із закордонних поїздок і на місці просто скопійовані. Які ліцензії? Про що ви? Все було чесно вкрадено.
Зараз я розповім про паперову ялинкову гірлянду, випущену в 1949 році і продану за цілком відчутні гроші вже сьогодні.
Виявляється, Сталін любив диснеївські мультфільми. І нерідко сміявся, оголюючи прокурені зуби, дивлячись на «Пароплав Віллі» у своєму кінозалі.
І ставав похмурим, коли дивився фільми Дзиги Вертова про те, як червоноармійці ногами пробивають буржую черево.
Сталін викликав чиновників радянської кіноіндустрії та народного господарства і гнівно наказував: «Намалювати дітям Диснея! Не таку точно мишу! А Дзигу Вертова – звільнити за безталанність».
І чиновники починали метушитися. Так з’явилися радянські паперові прапорці-гірлянди, де диснеївські поросята сусідили з робітниками, селянами та червоноармійцями. Поросята були ідеологічно витримані – у комбінезонах, будували з цегли світле майбутнє.
Таких гірлянд було дуже багато. І різних. Не лише 1930-х років, а й 1950-ті сьогодні непогано цінуються.
Паперову ялинкову гірлянду з прапорцями, 1949 рік, було продано на аукціоні за 4 тисячі гривень.
Це повоєнний набір: 58 паперових прапорців, об’єднаних в одну гірлянду. На прапорцях сусідять червоноармійці, матроси, танки, зірки, літаки, а поруч із ними – мультяшні персонажі, виконані у відомій «диснеївській» пластиці. Такі речі рідко доживають до наших днів: папір, фарба і нитки зазвичай не витримували десятиліть. Тому ціна в 4 тисячі гривень цілком зрозуміла.
Читайте також:
