Статті

«Стокгольмський синдром» Орбана: чому прем’єр Угорщини став адвокатом Кремля

@Олексій Кустовський

Ключові тези:

Підтримка Росії Орбаном пояснюється як політичним цинізмом, а й психологічним феноменом ” Стокгольмського синдрому ” , викликаним історичним минулим Угорщини — зокрема, жорстоким придушенням повстання СРСР 1956 року.
Орбан діє всупереч інтересам угорського народу та ЄС, граючи на руку Кремлю та блокуючи антиросійські рішення, незважаючи на високу фінансову залежність країни від Євросоюзу.
Політична метаморфоза Орбана – від демократичного реформатора до союзника Москви – вказує на його особисті інтереси та можливі «бонуси» від співпраці з РФ, а не на волю угорського народу.

Стокгольмський синдром: чому Орбан підтримує Росію?

Нещодавно прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що «Україна вже програла війну з РФ». Ці слова викликали обурення не лише в Києві, а й серед багатьох країн Європейського Союзу. Чому лідер країни-члена ЄС дозволяє собі подібні заяви – спробуємо розібратися.

Патологічна ненависть до України

Всі цивілізовані країни Європи вже сплять і бачать, як би позбавити Угорщину (читай – Орбана) права голосу в Євросоюзі, настільки тупо і безпідставно цей тип ллє бруд на Україну. Діагноз? «Шизофренічне марення, ускладнене маніакально-депресивним психозом, і до того ж сутінковий стан душі» – я його в романі «Дванадцять стільців» прочитав. Звичайно, остаточні висновки, максимально точні, щодо Орбана рано чи пізно зробить патологоанатом. Я ж припущу, що всі діагнози цього політика викликані, швидше за все, одним – так званим «Стокгольмським синдромом». І з цього місця – вже серйозно.

Як СРСР «приборкував» Угорщину

Стокгольмський (він же шведський) синдром – це психологічне явище, при якому жертви-заручники починають відчувати позитивні почуття до своїх загарбників, включаючи співчуття, розуміння, а іноді і захист злочинців. Походження терміна: назва походить від пограбування банку в Стокгольмі (Швеція) в 1973 році. Злочинець взяв заручників, і протягом декількох днів між ними встановилися емоційні зв’язки. Після звільнення заручники навіть захищали грабіжника і відмовлялися свідчити проти нього.

Яким боком, запитаєте, тут Орбан? «Вилупився» він у 1963 році, та, мабуть, з молоком матері ввібрав любов до насильників. Так, за сім років до його народження, в 1956 році, Радянський Союз влаштував жорстоке групове зґвалтування Угорщини, а після розвалу СРСР саме ерефія проголосила себе правонаступницею СРСР. Ось перед нею і схиляється Орбан – жертва Стокгольмського синдрому.

Отже, рік 1956-й. 23 жовтня 1956 року в Будапешті – столиці підкореної Радянським Союзом Угорщини – почалися студентські заворушення, які переросли в масовий виступ громадян. Демонстранти вимагали: свободу слова і друку, виведення радянських окупаційних військ, призначення реформатора Імре Надя прем’єр-міністром, демократичні вибори. Були знесені пам’ятники Сталіну, почалися збройні зіткнення з держбезпекою. До 28 жовтня повстання поширилося по всій країні, були створені ради робітників, збройні загони повстанців. Імре Надь став прем’єр-міністром, пообіцяв реформи і нейтралітет Угорщини. Уряд Надя оголосив про вихід Угорщини з Варшавського договору, оголосив нейтралітет, озвучив прохання до ООН і країн Заходу про допомогу. Відгукнувся тільки СРСР: 4 листопада розпочав операцію «Вихор». В Будапешт увійшли близько 60 тисяч радянських солдатів і дві тисячі танків. Імре Надь сховався в югославському посольстві, пізніше був заарештований. В ході міських боїв понад дві тисячі угорців загинули, приблизно 200 тисяч людей емігрували з країни, понад 20 тисяч було заарештовано. Про рівень боїв з приборкання Угорщини можна судити за наявними у Вікіпедії нагородними листами з поданням до звання «Герой Радянського Союзу» на більш ніж 25 радянських військовослужбовців – «за придушення угорського фашистського заколоту». Під номером один там, звичайно ж, маршал Жуков, який командував екзекуцією. Був там і Цвік Степан, лейтенант, командир танкового взводу. З цією людиною (він жив у райцентрі Горностаївка нашої Херсонської області) мені, коли я був журналістом однієї з регіональних газет, довелося поспілкуватися особисто. Це було на початку 2000-х. Скажу коротко: цікавий, відвертий був співрозмовник, від багато чого з того, що від нього почув, волосся дибки ставало (тоді я ще був з зачіскою).

Тринадцять чоловік отримали звання Героїв посмертно, а загалом, за офіційними даними, загинуло до 800 радянських військових. Залишається лише дивуватися, що тодішні верхи СРСР не додумалися заснувати медаль «За приборкання Угорщини 2.0*». А що, нагадаю: в період царської Росії існували медалі, якими нагороджували за приборкання і підкорення різних територій і повстань. Серед них були: «За приборкання польського заколоту» (1863-1864), «За підкорення Чечні та Дагестану» (1860), «За підкорення Західного Кавказу» (1864), «За походи в Середній Азії 1853-1895», «За підкорення Ханства Кокандського» (1876), «ЗА ПРИДУШЕННЯ УГОРЩИНИ і Трансільванії» (1849), а також медаль «За працю і хоробрість при взятті Гянджі» (це 1804 рік, війна з Персією. До речі, зараз це азербайджанське місто, і як би путіноїдам не спало на думку оголосити його російським).

Від реформатора до союзника Москви

До речі, слід знати, що серед нагород Другої світової є радянська медаль «За взяття Будапешта». Угорці люто ненавиділи СРСР: під час взяття Будапешта загинуло близько 80 тисяч радянських солдатів і офіцерів. Це були важкі й кровопролитні бої, що тривали 108 днів. Будапештська операція стала однією з найскладніших і масштабних в ході Другої світової війни на території Європи. Опір був таким, що есесівцям було чого повчитися. Як бачимо, в 1956-му, тобто через одинадцять років, ця ненависть спалахнула знову. Її знову залили кров’ю. І раптом звідкись узявся Орбан. Недавній секретар комсомольської організації школи, він здобув загальнонаціональну популярність після виступу 16 червня 1989 року на церемонії перепоховання Імре Надя та інших політичних діячів Угорщини, страчених окупантами в 1958 році. У своїй промові він зажадав проведення вільних виборів і виведення радянських військ з країни.

Але, дорвавшись до влади, він різко змінив масть і став топити за «ньюСРСР» – читай Росію. Угорці раптом несподівано полюбили країну, яка нещодавно розчавила їх танками? Не думаю. Її пристрасно любить один угорець – Орбан. Більш того, він неодноразово блокував рішення Євросоюзу, граючи на руку Кремлю. Але ж економіка Угорщини без європейських дотацій (субсидій і фондів ЄС) опинилася б у дуже скрутному становищі. Вона фінансово залежна від ЄС. У 2014-2020 роках була подачка близько 40 мільярдів євро чистих дотацій. Ці гроші – до 4-5% ВВП на рік. Без них бюджетний дефіцит різко збільшується. У 2021–2027 роках було заплановано ще понад 30 мільярдів євро, але частину призупинено через проблеми, створені особисто Орбаном.

Підтримка ЄС фінансує дороги, залізниці, школи, лікарні, регіональні та сільські програми, без неї зупинилися б багато великих проектів, особливо в бідних регіонах. Угорщина – експортно-орієнтована країна з високою часткою іноземних інвестицій (особливо німецьких – автопром). У неї мало внутрішніх ресурсів, велика залежність від зовнішнього попиту. Нахабне ставлення Орбана до ЄС вже, що цілком зрозуміло, вдарило по економіці: висока інфляція, знецінення форинту, зростання боргів. І, тим не менш, він тупо наривається на те, що Угорщині можуть перекрити кисень.

Референдум про вступ Угорщини до ЄС відбувся у квітні 2003 року. Переважна більшість тих, хто проголосував (понад 80%), висловилися за вступ Угорщини до Євросоюзу. І вихід з ЄС не користується популярністю серед угорського населення. Опитування 2016 року показало, що 68% угорців хотіли б залишитися в ЄС, тоді як лише 17% воліли б вийти з нього. У 2020 році підтримка ЄС була ще вищою: 85% опитаних угорців підтримали членство країни в союзі. І при цьому Орбан вперто псує повітря в Євросоюзі. Напрошується єдиний логічний висновок: його особиста зацікавленість у вигляді бонусів від ерефії переважує на шальках терезів державні інтереси. Тобто він чудово розуміє, що вже є політичним трупом. І діє за принципом, підказаним путіним, який навчив його російського алфавіту: АБВГД – АБи ВиГоДа.

Читайте також: