Лялька-мотанка у зріст людини: як майстриня зі Львівщини створила оберіг без жодного шва

В дитинстві іграшки робила собі сама

Понад чверть століття Людмила Данилюк працює директоркою закладу дошкільної освіти. З дитинства любить працювати руками, творити красиві речі. Каже, що могла годинами малювати, шити, вишивати, робити витинанки, шити ляльки, коли магазинних іграшок бракувало.

– Я виготовляла ті ляльки і з кукурудзи, і з соломи, і з ниток. Також плела вироби з намистинок, робила макраме, в’язала гачком і спицями. Потім вишивала картини, сорочки, рушники і навіть ікони, – ділиться Людмила.

Таким чином жінка здобула великий досвід роботи в різних техніках, з різними матеріалами. Ці знання і вміння знадобилися, коли виникла ідея створити велику ляльку-мотанку. Таку, яка б здивувала і вразила.

– Я часто ініціюю та організовую різні майстер-класи для своїх дівчат-вихователів. Запрошуємо майстрів, які можуть поділитися і навчити новому. Адже в нас така творча робота. Наприклад, ми вчилися вишивати великодні писанки. Так захопилися, що створили їх понад 80 і продали, аби придбати дрон для ЗСУ, – розповідає майстриня.

Ідею мотанки виношувала давно

Один із таких майстер-класів був присвячений виготовленню ляльки-мотанки. Вже тоді у жінки зародилася ідея створити незвичайну, розміром з людський зріст ляльку за давньою українською традицією.

– Та ідея довго ходила за мною. Аж оце минулого року ми готувалися до Дня дошкільника, який відзначаємо 27 вересня. І я запропонувала дівчатам-вихователькам організувати конкурс ляльок-мотанок. Вже тоді задумала зробити такий сюрприз, – говорить жінка.

Вона додає, що до роботи бралася з великим натхненням і навіть азартом. Ідея була для неї не нова, тож усе продумала до дрібниць. За основу, яка мусила бути достатньо високою та міцною, взяла дерев’яний ростомір, який уже не використовувався у закладі. Закріпила на ньому колеса, щоб лялька була мобільною. У хід пішли картон, поролон і багато різної тканини. Спеціально для цієї ляльки-мотанки Людмила придбала вишиванку. Каже, вишити власноруч було б краще, але часу на це катастрофічно не вистачало. Решту зробила власноруч. Навіть намисто.

– Оці коралі робила з горіхів. Не хотілося жодного пластику використовувати, брала натуральні матеріали. Всередину клала горішки і обмотувала їх тканиною. Використовувала все те, що було під руками. І, звичайно, як і має бути в мотанці, – нічого не зшивала. Все зв’язувала. Бо ж це вузлова лялька, так її колись називали, – розповідає Людмила.

Давній сакральний оберіг

Незвичайна лялька-мотанка нині не тільки прикрашає світлицю Новоявірського дитячого садка, а й стала почесною учасницею багатьох заходів. Фото виробу та самої авторки назбирало силу-силенну вподобайок і схвальних коментарів у соцмережі.

Лялька, що вдвічі вища від малюків-вихованців дитсадка, безумовно, привертає їхню увагу. Тож це хороший спосіб розповісти їм про стародавній український оберіг, талісман, історія якого сягає глибини віків.

– Я хотіла в цій ляльці показати справжню українську берегиню, всю її красу, чарівність, неповторність, витонченість. Використала українські символи, вишиваний одяг, віночок, довгі коси, коралі. І характерний сакральний хрест розмістила на обличчі. Я багато читала про нього. Це не звичайний хрест, він символізує безмежність світу, об’єднує всі напрямки: схід, захід, північ, південь. Він є символом зв’язку з всесвітом, з космосом, з Богом, – підсумовує майстриня Людмила Данилюк.