Волонтер на візку Євген Компанець з Черкас разом з дружиною Тетяною ліплять вареники, печуть пироги, готують борщові заправки, каші з м’ясом і багато інших страв для воїнів. Мотивація їхня незмінна: заради майбутнього дітей і онуків кожен повинен робити все, що може, для перемоги.
Сімейна команда працює на кухні щодня
Подружжя у шлюбі 12 років – рівно стільки, скільки Євген пересувається на кріслі колісному.
– Раніше я працював комірником у магазині будівельних матеріалів. У день, коли травмувався, «швидка» привезла мене у відділення нейрохірургії. Там працювала Тетяна. Ми не були знайомі, але саме з того дня стали нерозлучними, – поділився спогадами чоловік.
Перший волонтерський досвід отримали, випікаючи паски навесні 2022 року. Частину передали для малозабезпечених і маломобільних містян. Решта поїхала на фронт. Потім дружина з дочкою Яною почали ліпити вареники для воїнів разом з іншими жінками. Але Євген вирішив, що не хоче залишатися вдома сам без діла. Запропонував Тетяні робити це самим, на своїй кухні. Для перших вареників привезли з села картоплю, купили сало на засмажку. Через місяць роботи чоловік написав перший пост у Фейсбуці про їхню діяльність. Подружжя отримало велику кількість схвальних відгуків і готовність людей допомогти донатами на добру справу.
Як складають тактичне меню
– Перед Новим роком, за моїми підрахунками, ми перейшли позначку в 190 тисяч наших бойових тактичних смаколиків. Зараз 192-193 тисячі. І я про цифри пишу не для того, щоб похизуватися, як дехто мені закидав. Я роблю це, щоб показати: навіть людина у моїй ситуації, з першою групою інвалідності, на візку, може багато робити для майбутньої перемоги, – каже волонтер.
Євген додає, що тільки сала на фронт передали вже понад 15 тонн. Його засолюють шматочками у банки, заморожують посипане сіллю, перемелюють з часником і паприкою, готують по-угорськи, витоплюють смалець і фасують вишкварки – асортимент великий. І скільки б сала не передавали, його продовжують просити і воїни, і волонтери, які доставляють їм продукцію. За один раз можуть відвантажити і 180 кілограмів, якщо машина планує побувати на десяти локаціях. Це раніше Євген шукав, хто б передав харчі для воїнів, тепер вони самі його знають і роблять замовлення.
На сімейній кухні щодня кипить робота. Команда – незмінна: Євген, його дружина Тетяна, дочка і онук. Якщо немає замовлень на найближчі дні, готують запаси. У широкому меню є вареники, млинці, грісіні, піца, чебуреки, біляші, манники, пиріжки з різноманітними начинками, кекси. У сезон овочів квасять капусту, огірки, помідори, готують борщові заправки. А ще – запечену курятину, котлети і навіть олів’є.
– Восени небайдужі люди з Італії допомогли нам придбати запаювач для реторт-пакетів. Тепер робимо каші з м’ясом у автоклаві. Відносно нещодавно з’явилася в нас новинка: сухі молочні каші, в які треба додати лише 300 мілілітрів окропу, – розповідає чоловік.
Про байдужість людей і фейки
Продукти щораз дорожчають, тому сім’я волонтерів не обходиться без підтримки небайдужих. Живуть на виплати дружини, яка доглядає чоловіка. А його пенсію вкладають у справу допомоги воїнам. Тому Євген щиро дивується, як здорові люди із зарплатами можуть залишатися осторонь під завершення третього року війни.
– Не буду кривити душею: буває і втома, і злість на байдужість людей. Їду на закупку, а там гуляють, тут святкують. Перші два місяці ходили всі, як на голках, не знали, що буде завтра. А тепер у них війни немає. Подивіться на ці передачі гумористичні, які зараз йдуть, душа крається, – ділиться думками волонтер.
І розповідає про ще одну наболілу проблему, яка з’явилася звідки не чекали. У Фейсбуці сторінки-боти почали публікувати картинки чоловіка на візку з випічкою або варениками. Ці фотографії згенеровані штучним інтелектом. Але вони дуже близькі до тих зображень, які публікує в себе на сторінці Євген Компанець. Через такі неправдиві публікації чимало людей почали думати, що сімейна справа волонтерів – вигадка і обман. Звісно, якщо уважно роздивитися картинки ШІ (штучного інтелекту), то можна помітити, як на одному деку лежать печені і сирі пиріжки, як руки в намальованого «волонтера» приймають нереальну позу тощо. Але є дуже реалістичні зображення, які підривають довіру до справжніх людей. Тому чоловік закликає бути уважними і завжди перевіряти інформацію.
– Якби я не був на візку – був би на війні. Не всі можуть бути військовими, але воїном може бути кожен. І я знаю точно: надійний тил – запорука перемоги, – підсумовує Євген Компанець.
Читайте також:
