З Дариною Марчак ми обговорили не лише пенсійні питання, а і частково реформу МСЕК. Під час розмови зачепили питання індексації та ідентифікації, майбутньої пенсійної реформи та спеціальних пенсій, закордонного стажу, боргів по судових рішеннях та багато іншого.
– Бальну пенсійну систему, прем’єр-міністр Денис Шмигаль анонсував ще минулого, 2023 року, зараз це питання переноситься 2025 рік. Про базову соціальну допомогу розмови ведуться вже щонайменше три роки. А накопичувальну пенсійну систему нам обіцяють вже 20 років. Чи не надто влада квапиться з такими обіцянками, на якій стадії наразі ці проєкти?
– По кожному з цих напрямків є дуже великий рух. По накопичувальній системі законопроєкт розроблено, подано на погодження зацікавленим центральним органам виконавчої влади. Щодо реформи солідарної системи законопроєкт розроблено, зараз ми його фіналізуємо, щоби теж подати на погодження. По базовій допомозі законопроєкт розроблено, подано у Кабмін, і паралельно ми також напрацьовуємо пілотний проєкт, для того, щоби відтестувати механіку.
І ми сподіваємося, ці наші плани будуть скоро реалізовані. Але потрібно розуміти, що великі складні системні зміни не можна зробити миттєво. Тому що вони передбачають і значну кількість обрахунків, і необхідність передбачити сотні різних ситуацій, що можуть статися. Треба спрогнозувати, як система буде працювати в кожному конкретному маленькому випадку.
Очевидно, що ненормально 20 років запроваджувати накопичувальну систему. Я це називаю «реформа довгобуд». У нас точно немає планів ще 20 років витрачати на реалізацію цієї реформи. Ми зараз підійшли до того, коли вже маємо готові законопроєкти з деталізованими відповідями на величезну кількість питань. Сподіваємося, що протягом 2025 року всі ці реформи будуть або ухвалені і готові до впровадження з 2026 року, або ухвалені і впроваджені вже наступного року.
– Існує думка, що якою б гарною не була ідея реформи, на по-справжньому справедливу пенсійну реформу потрібно чимало коштів. А якщо їх немає то, можливо, не варто давати людям якісь примарні надії, а чесно сказати, що на сьогодні у держави немає таких ресурсів?
– По-перше, я би не ставила знак рівності між підвищенням пенсій і реформуванням системи. Звісно, ми дуже хочемо, щоб внаслідок реформування системи у значної кількості пенсіонерів розміри пенсій підвищилися. Але зміст реформи є ширшим і більш глобальним, ніж просто підвищення пенсії. Збільшити пенсію ми можемо і просто через механізм індексації. Чому ж потрібна реформа? Є кілька важливих речей.
Згідно з дослідженням, яке проводила Київська школа економіки, 79% громадян вважають пенсійну систему несправедливою. Переважна більшість пенсіонерів не розуміють, звідки беруться їхні розміри пенсій, як вони формуються, від чого це залежить. Половина громадян не розуміє зв’язок між своїми внесками (ЄСВ) і розмірами пенсій. І я, як людина, яка працює всередині цієї системи, можу погодитися з такою оцінкою. Достатньо часто, коли ти дивишся на структуру пенсійної виплати, вона може складатися у людини з 5, 6, а то і 10 різних компонентів. Ми порахували, що існує як мінімум 160 різних надбавок і дотяжок до пенсій, що впроваджені або законодавчими актами, або постановами Кабінету Міністрів у різні роки.
Яким чином людина може розібратися у величезній кількості цих норм? Одна справа, порахувати розмір пенсії по формулі за законом, а інша, знати про ще 10 різних додаткових дотяжок і як вони працюють. Тому для нас дуже важливо, насамперед, зробити систему простою, зрозумілою і прозорою, щоб людина могла знати, що вона і Пенсійний фонд однаково прочитають всі норми законодавства, і що не буде ситуації, коли, вибачте, без юриста ти свою правоту не доведеш.
Друга важлива складова реформи – це необхідність припинити девальвацію пенсій, що, на жаль, поступово відбувається через нинішню недосконалість законодавства. Сьогодні формула індексації призводить до того, що з часом, потроху, але реальна вартість твоєї пенсійної виплати стає меншою. Тому, звісно, пенсійна реформа має підвищити розміри пенсій для значної частини українських пенсіонерів – але не тому, що ми хочемо займатися популізмом, а тому, що ми дійсно бачимо, що в значної кількості громадян справедливий розмір пенсійної виплати має бути вищий.
І третя дуже важлива складова – це необхідність забезпечити однакові правила гри для абсолютно всіх громадян, коли ми говоримо про страховий розмір пенсій.
Важливо розуміти, що розмір пенсій залежить найперше від обсягу фінансового ресурсу, який є у Пенсійного фонду. Обсяг фінансового ресурсу генерується тими внесками, які кожен з нас, як платник податків, здійснює тут і сьогодні зі своєї заробітної плати. Але не всі громадяни вважають, що потрібно платити податки і сплачувати внески. Достатньо часто можна почути: а на що сплачувати внески, все одно ж пенсій не буде? І в нас виникає пророцтво, яке само себе потім справджує. Людина приймає рішення, наприклад, не платити внески, погоджується формально на тіньову зайнятість чи напівофіційну зайнятість. Це призводить до того, що Пенсійний фонд має менше фінансового ресурсу платити пенсії тим пенсіонерам, які їх отримують сьогодні. Бо в нас солідарна система, тобто солідарність поколінь – сьогоднішні молоді українці платять тим, хто вже на пенсії. Але крім того, це також зменшує мій власний розмір пенсії у майбутньому.
Нам потрібно побудувати систему, якій люди будуть довіряти системі, і будуть розуміти: якщо я сплатив внесок сьогодні, це збільшить мою пенсію через 5, через 10, через 30 років. Ми віримо, якщо поєднувати реформу пенсійного забезпечення з активною комунікацією, з інформуванням громадян про те, від чого залежить розмір майбутньої пенсії, що вони самі впливають або не впливають на нього, коли працюють, то це допоможе вирішити одразу два проблемних питання. По-перше, збільшувати надходження до пенсійної системи сьогодні. По-друге, збільшувати власні пенсійні права і розмір пенсії на майбутнє.
– До речі, частина доплат і дотяжок до пенсій, на які ви нарікаєте, була запроваджена останніми роками вже чинним урядом, тобто за вашої каденції.
– Коли в 2023 році ми працювали над дизайном чергової індексації, то виявилося, що майже чверть українських пенсіонерів з найнижчими пенсіями за діючим законодавством не підпадає під індексацію, тому що в них розмір пенсій залежить від розміру прожиткового мінімуму – це їхня мінімальна гарантія. Але якщо подивитися історично, то розмір індексації у нас завжди є вищий, ніж розмір підвищення прожиткового мінімуму. Виходить так, що у нас пенсії, які є вищі, традиційно індексувалися і збільшувалися щороку на вищий відсоток, ніж пенсії, які є найнижчі. Очевидно, що це не є нормальним. Тоді ми провели дуже складні переговори з Міністерством фінансів і прийняли політичне рішення про встановлення таких доплат вручну, попри те, що в законі такий механізм індексації не передбачений.
Водночас ми розуміємо, що має бути закон, який визначить абсолютно однакові правила індексації для всіх і не допустить ситуації, коли найменші пенсії будуть у найбільшому програші через неефективну формулу.
– Якщо повернутися до питання сплати внесків, то ми, напевно, говоримо про ідеальну модель. Адже не у всіх є можливість обирати працювати офіційно чи неофіційно або взагалі працювати.
– Очевидно, що далеко не кожна людина, яка працює неофіційно, має можливість прийти до свого роботодавця і сказати: я не готова працювати за сіру зарплату. Роботодавці можуть бути різні, умови різні, люди різні. І Україна не унікальна в цьому сенсі. В принципі в багатьох країнах, особливо в країнах, які розвиваються, проблема певної кількості людей, які працюють в неформальному секторі, є традиційною.
Але потрібно звернути увагу, що в нашій країні ми створюємо можливості для того, щоб людина все одно собі накопичувала. Наприклад, у нас є можливість сплати добровільних внесків. Людина може в принципі сама сплачувати за себе внесок, інвестуючи в свою майбутню пенсію, навіть в солідарній системі.
Крім того, у нас, попри те, що поки немає загальнообов’язкової накопичувальної системи, є приватні накопичувальні системи. Вже близько 900 тисяч осіб мають накопичення в приватних фондах. Це вже не статистична похибка, а суттєвий відсоток населення. І в принципі накопичувальні фонди показують хороші результати.
У нас є співробітники, які мають такі накопичення і задоволені результатами з урахуванням економічної ситуації в країні та рівнем інфляції. Наше завдання як держави – розвивати максимально широкий інструментарій для громадян щодо здійснення пенсійних накопичень для себе. Це не має бути один єдиний інструментарій. Людина може для себе обирати, якою опцією вона хоче скористатися.
І, звісно, як держава ми маємо дуже голосно і зрозуміло пояснювати кожному громадянину, що його сьогоднішня діяльність або бездіяльність напряму буде впливати на рівень його забезпечення в похилому віці. Пенсія – це не щось, що просто з’являється нізвідкіля.
– Щодо уніфікації пенсійної системи. Наскільки реально зробити так, щоб для всіх пенсійна формула була однакова, щоб не було спеціальних пенсій для судів, прокурорів, військових тощо?
– Спеціальні пенсії є майже в будь-якій країні. Але правильніше казати, що в інших країнах є не спеціальні, а професійні пенсійні системи. В державному секторі це найчастіше, наприклад, професійні системи для військовослужбовців. І вони точно є в значній кількості приватних компаній.
А в Україні все змішано до купи. Дещо є страховою пенсійною виплатою, дещо не є страховою виплатою, а є певним бонусом від держави. І питання в тому, з яких джерел це все фінансується. Сьогодні чимало людей мають спеціальні пенсійні умови: або, наприклад, пільговий пенсійний вік, або пільгове пенсійне забезпечення, тобто більш вигідна формула обраховування, або і те, і інше.
Тут, на наш погляд, потрібно зробити кілька речей. Перше, дуже чітко розмежувати, що є страховою пенсією – однакова формула для всіх, без жодних виключень. Друге, відділити те, що не є контрибутивною пенсією – не покрито страховими внесками – це потрібно виокремити в іншу складову. Це взагалі може бути, приміром, одноразова виплата через якусь подію, якщо держава хоче подякувати певній особі.
Наприклад, Чорнобильська катастрофа – це трагедія, яку неможливо було передбачити або врахувати в рамках стандартної страхової системи. Жодна система соціального захисту не розрахована на настільки масштабні події, що вимагають термінового залучення людей для ліквідації наслідків з непередбачуваними ризиками для їхнього здоров’я та життя. У цьому контексті доплата до пенсії для постраждалих є особливим рішенням держави, виразом вдячності та визнання їхнього внеску. Це додаткова підтримка, яка виходить за межі стандартної страхової пенсії, і є важливим елементом соціальної відповідальності держави.
Є другий випадок, коли держава в певний спосіб хоче стимулювати людей, щоб залучити їх йти працювати в складних, небезпечних умовах, наприклад, служити в Збройних Силах, або працювати на шахті чи хімічному виробництві. Тобто там, де доплати до пенсії виглядають, як складова бонусного пакету для працівника.
І тут постає питання, яке потребує окремої дискусії: чи ця бонусна складова має платитися колись в майбутньому, чи вже зараз, поки людина працює. Але якщо роботодавець має бажання платити таку бонусну складову, то це не є складовою страхової пенсії. Або така бонусна складова має формуватися через збільшення розміру ЄСВ. І, по-третє, потрібно чітко зрозуміти, хто має бути платником за цю бонусну складову. В багатьох країнах професійні пенсії фінансуються роботодавцем в рамках, наприклад, колективного договору. В одному випадку це буде державний роботодавець, в іншому випадку – приватний.
– На сьогодні право на дострокову пенсію мають учасники бойових дій і родичі загиблих захисників, зокрема дружини чи батьки. За прогнозами Мінветеранів таких осіб незабаром може бути понад 4 мільйони. Держава явно до такого не готувалася, адже відповідний закон ухвалювали ще в 90-ті роки. Чи буде здатна країна виконати свої обов’язки стосовно таких людей?
– Держава точно хоче виконувати свої обов’язки по відношенню до наших ветеранів. Я не хочу тут детально коментувати, тому що ветеранська політика – це не мій профіль. Але ми точно розуміємо, що законодавство щодо соціальної підтримки ветеранів дуже сильно застаріло, містить багато атавізмів, багато речей, які вже не потрібні з практичної точки зору на кшталт прав на позачергове встановлення квартирного телефону. І головне, воно не відповідає поточним потребам наших ветеранів, з урахуванням їхнього віку, інтенсивності зношення організму внаслідок участі в бойових діях, стресів, ночівлі в окопах і таке інше.
– Анонсовано реформу МСЕК. Є чутки, що принаймні третю групу інвалідності, можуть скасувати. Це міф, чи все-таки запровадження оцінки працездатності замість оцінки непрацездатності може поступово до цього призвести?
– Давайте розберемося. Міністерство соціальної політики не має відношення до встановлення інвалідності. На сьогодні цим займаються МСЕКи. А статус інвалідності вже є тригером для надання різних типів соціальної підтримки. Наскільки я знаю, МОЗ запропонував законопроєкт, яким пропонується ліквідація МСЕКів. Проте можу вас переконати, статус інвалідності ніхто не відміняє.
Якщо можна, я спробую стисло пояснити, в чому зміна філософії соціальної підтримки, як це виглядає сьогодні і що хочемо побудувати ми.
Що відбувається сьогодні? Наприклад, людина працює і трапляється нещасний випадок на виробництві, складний перелом, їй потрібен тривалий лікарняний і реабілітація. Однак нинішнє законодавство дозволяє перебувати на лікарняному до 120 днів. Після цього роботодавець має право звільнити працівника і припиняються будь-які виплати. Єдиний спосіб отримати підтримку від держави – оформити статус особи з інвалідністю, адже лише після цього людина знову отримує допомогу.
І мова не лише про виплати, а і про надання допоміжних засобів реабілітації, протезування, догляд. Логіка реформи, яку ми розробили, це суттєво пришвидшити всю цю допомогу, не чекати, поки людина отримає статус особи з інвалідністю. Коли в системі фіксується, що у людини є складне травмування чи ушкодження здоров’я, що передбачає тривалий період відновлення, ця інформація зі сфери охорони здоров’я передаватиметься до системи соціального страхування і соціальної підтримки.
Це означає, що ми повинні використовувати всі доступні можливості для підтримки людини. Якщо потрібні соціальні послуги – ми їх надаємо. Якщо людині важко пересуватися, забезпечуємо догляд. Якщо потрібно півроку реабілітації, щоб навчити людину ходити або надати їй необхідні реабілітаційні засоби, це також має бути організовано.
Важливо, щоб тривала реабілітація не ставала причиною звільнення. Людина повинна бути впевнена, що після одужання зможе повернутися на свою роботу, а її робоче місце буде збережене.
А якщо лікарі кажуть, що обмеженість організму людини сильно змінюється, то для нас важливо зрозуміти, чи вона зможе взагалі повернутися на своє робоче місце. І у нас можуть бути варіанти відповідей: зможе, якщо зробити пристосування робочого місця, наприклад, поставити пандус, або не зможе, тому що вона була водієм на тракторі, а в неї відбулася, припустимо, ампутація руки. Тоді ми знаємо заздалегідь, що людину потрібно готувати до переходу на інше робоче місце. І треба розуміти, що в такому разі може запропонувати роботодавець, що може запропонувати державна служба зайнятості. Тобто ми маємо одразу пропрацювати весь шлях людини до повернення до економічної самостійності, до роботи, до можливості самостійно функціонувати і мати гідне життя. Реформа, яку ми запропонували, говорить саме про це.
– Чи можете докладніше розповісти про березневу індексацію пенсій? Міністерка соцполітики Оксана Жолнович казала, що індексація наступного року не буде надто високою і торкнеться насамперед маленьких пенсій. Чи є вже якісь напрацювання з цього приводу?
– У 2023-2024 роках ми проводили індексацію за однакової моделі. Вона полягала в тому, що на встановлений відсоток ми точно підвищуємо найменші пенсії, про що ми поговорили на початку. І треба враховувати, що фінансовий ресурс держави в пенсійній системі обмежений, тому для того, щоб підвищувати в тому числі найменші пенсії, ми обмежуємо максимальний розмір індексації. Якщо ми, умовно кажучи, індексуємо на 10% пенсію, яка становить 20 тисяч гривень, то пенсія зросте до 22 тисяч. А якщо ми індексуємо на 10% пенсію розміром 4 тисячі, то зростання відбудеться лише на 400 гривень. Тобто внаслідок такої індексації висока пенсія ще більше відірветься від маленької пенсії.
Це одна із проблем, через яку ми взялися за докорінну реформу системи солідарних пенсій. А от над дизайном індексації 2025 року ми предметно будемо думати після нового року. Я тут не можу дати ніяких обіцянок. Ми ще дивимося на обсяг фінансового ресурсу, який у нас буде доступний на 2025 рік і питання індексації та її дизайну буде залежати, очевидно, від цього.
– Наскільки відомо, МВФ застерігає від зайвих підвищень і нових доплат до пенсій, якщо нема на це фінансового ресурсу. Як за таких обставин все одно вдавалося проводити індексацію пенсій останніми роками?
– Очевидно, що ми можемо витрачати в пенсійній системі тільки ті гроші, які є. Я не проведу індексацію на вищий обсяг фінансів, ніж є, чи прогнозується таким, що буде у Пенсійного фонду. Тому і важко на сьогодні коментувати якою буде індексація в 2025 році.
Але зауважу, що вимога МВФ стосується передусім подальшого збільшення різних привілеїв для спеціальних категорій. Йдеться про те, що в попередні роки зміни до пенсійного законодавства і збільшення якихось привілейованих умов здійснювалися без огляду на те, чи є в пенсійній системі на це кошти. І, власне, застереження з боку МВФ стосується саме цього пункту.
– Чи настане колапс пенсійної системи без міжнародної допомоги?
– Станом на зараз, завдяки нашим військовим, не лише зберігається незалежність країни та відбувається захист кожного з нас, а і в тому числі суттєво збільшуються надходження до Пенсійного фонду за рахунок сплати ЄСВ з їхніх зарплат. Але це не є системний ефект. Ми розуміємо, що коли відбудеться демобілізація, цей ефект буде нівельований. Питання полягає не в тому, що у разі припинення міжнародної фінансової підтримки, ми не зможемо фінансувати пенсії.
Ключовим фактором фіскальної фінансової стійкості Пенсійного фонду є кількість платників внесків, тобто людей, які сьогодні працюють і сплачують внески, і розмір зарплат, з яких сплачуються внески. Це є надзвичайно важливим. Напевно ви знаєте, що у нас кількість працюючих дорівнює кількості пенсіонерів, майже один в один. Відповідно до конвенції Міжнародної організації праці людина на пенсії має отримувати не нижче 40% свого заробітку. Коли у нас на одного працюючого приходиться один пенсіонер, то в цій ситуації кожен платник податків має ці 40% сплатити в Пенсійний фонд чи в державний бюджет у вигляді живих грошей.
– Зрозуміло, що надходжень не вистачає і в будь-якому разі Пенсійний фонд отримує дотації з держбюджету, який також має великий дефіцит.
– Зараз державний бюджет і соціальні видатки фінансуються у значній мірі за рахунок коштів міжнародних партнерів. Це так. Але ж державний бюджет все одно наповнюють платники податків. І потрібно розуміти, що коли закінчиться війна, відбудеться демобілізація і ми сподіваємося, у нас зменшиться потреба на сектор безпеки і оборони. Ці кошти можна буде переспрямувати на інші потреби, в тому числі соціальні виплати. Але від цього загальна кількість платників податків в нашій країні не зміниться. Тому для покращення ситуації з пенсійним забезпеченням у майбутньому потрібно, по-перше, збільшувати кількість платників податків через розширення бази оподаткування, через пояснення людям, чому вони самі мають бути зацікавлені ставати вкладниками до пенсійної системи. По-друге, необхідно збільшувати середній розмір внеску (не ставку внеску, а саме розмір внеску, за рахунок детінізації заробітних плат). По-третє, необхідно стимулювати людей, крім сподівання на державу і на солідарну пенсію, здійснювати власні пенсійні накопичення.
– Нещодавно Рахункова палата здійснила перевірку Пенсійного фонду. Там було кілька зауважень не стільки до роботи цього органу, скільки до того, що Пенсійний фонд недостатньою мірою економить на виплатах, зокрема виплачує пенсії по інвалідності тим, хто не пройшов повторний огляд МСЕК. Також було рекомендовано посилити заходи ідентифікації та верифікації для переселенців і тих, хто проживає в зоні бойових дій. Чи уряд вже прийняв до уваги ці зауваження?
– По-перше, я вважаю, що звіт рахункової палати дуже хороший. У нас поки що мало таких системних, комплексних досліджень того, як функціонує пенсійна система. Будь-який документ, який дає такий комплексний глибокий опис, є дуже цінним.
По-друге, потрібно розуміти, що завдання Рахункової палати – забезпечити, щоб жодна гривня державних коштів не витрачалася неефективно. А неефективно – це як?
У нас під час війни, величезна кількість людей опинилася в геть різних, інколи неймовірно складних обставинах. І кожного разу, коли ми обговорюємо дизайн рішення стосовно пенсійних чи соціальних виплат, ми маємо відштовхуватися не тільки від фінансової ефективності, але і від того, якими є юридичні і моральні зобов’язання держави по відношенню до своїх громадян, наприклад тих, які залишились в зоні бойових дій чи на ТОТ.
Припустимо, людина має тимчасовий статус інвалідності і не може пройти повторний огляд. Термін дії такої довідки під час воєнного стану продовжується автоматично. Такі норми були запроваджені, в тому числі для підтримки тих людей, які, наприклад, залишились в зоні бойових дій. Сьогодні немає можливості перевірити чи точно ця людина все ще має право на статус інвалідності. І з точки зору ефективності використання коштів, найлегше рішення в цій ситуації – припинити виплату. А з точки зору людяності і державної політики є необхідність підтримки своїх людей, які залишились в зоні бойових дій. Тому до цих питань потрібно підходити дуже зважено, з урахуванням величезної кількості складних обставин.
Ми постійно займаємося аналізом того, які рішення працюють, а які потребують перегляду. Наприклад, після завершення карантину у зв’язку з Covid-19 люди, які мали статус внутрішньо переміщених осіб і не проходили фізичну ідентифікацію, починаючи з 2020 року, тобто з початку ковіду, мали пройти її знову. Розуміючи, що значна кількість людей може не мати фізичної можливості прийти у відділення банку чи ПФУ (як це було передбачено регулюванням на той момент), ми розробили і ухвалили нову постанову, якою забезпечили можливість проходження віддаленої ідентифікації. Завдяки цьому ми змогли подивитися, яка кількість людей, фактично, може продовжувати отримувати пенсію, а яка кількість людей не вийшла на зв’язок. Станом на зараз ми продовжуємо нараховувати ці пенсії. Але ми призупинили виплату пенсії безпосередньо на картки людей до моменту, коли вони самі прийдуть до нас за цією виплатою.
– Навесні Верховна Рада ухвалила закон, що передбачає до кінця року пройти ідентифікацію всім українським пенсіонерам, які проживають за кордоном, навіть якщо вони не мають статусу переселенців. На виконання цього закону має бути ухвалений порядок проходження такої ідентифікації, але його досі немає.
– Це тому що Міністерство соціальної політики – маленьке, якщо порівнювати з величезним обсягом напрямків, за яке воно відповідає. В департаменті, який опікується пенсійною системою і соціальним страхуванням, працює лише 18 людей. Вони займаються і поточними справами, і чотирма реформами, і написанням законопроєктів та постанов, і відповідями на запити громадян.
Ми підготували цей проєкт постанови. Ми точно маємо його найближчим часом винести на Кабмін.
– Чи встигнуть люди за таких обставин пройти ідентифікацію до кінця року?
– Ми одразу пропонуємо в проєкті постанови планувати проходження ідентифікації на наступний рік, щоб у всіх людей, які знаходяться за кордоном, був цілий рік на проходження ідентифікації до кінця 2025 року. Бо, навіть якщо би ми затвердили цю постанову в серпні чи вересні, поки б люди про неї дізналися, поки б зрозуміли процедуру – це все одно був би стрес. Проєкт ми розробили ще влітку і обговорювали його з великою кількістю громадських організацій, щоб зрозуміти всі можливі нюанси, на що потрібно звернути увагу.
– Тобто є імовірність, що питання ідентифікації для тих, хто перебуває за кордоном, може бути відтерміновано?
– В проєкті постанови, яку ми маємо ухвалити на Уряді до кінця цього року, пропонуємо впроваджувати цю норму тільки з 2025 року. Відповідно у людей буде цілий рік на проходженні фізичної ідентифікації.
– Є запитання від жінки, яка проживає в Луганську. Вона каже, що не отримує російську пенсію і свідомо не отримувала російського паспорта. Намагалася пройти ідентифікацію через відеоконференцзв’язок, але щось не вдалося і вона залишається без виплат. Держава декларує, що продовжує виплату пенсій таким людям, але на практиці все не так просто.
– Ми можемо нараховувати гроші тільки на картки українських банків.
– Тобто гроші є, але по факту їх можна забрати лише на підконтрольній території?
– Ви ж розумієте, що ми не можемо відкрити представництво Пенсійного фонду на тимчасово окупованій території.
– Отже, правильніше казати, що виплати таким людям продовжують нараховувати, а не виплачувати?
– Тут трохи різні питання. Конкретно по цій жінці я би просила, щоб ви дали нам більше інформації. Очевидно, що в дуже великій системи може трапитися якийсь збій. Всі люди, які пройшли фізичну ідентифікацію, мають право на подальші виплати. Але не все може залежати від Пенсійного фонду. Є питання, які окремо регулюються Національним банком, зокрема щодо безпеки операцій і доступу до карток з тимчасово окупованих територій. Наприклад, ми нарахуємо людині гроші, а їй заблокують банківську картку з причин, які не залежать від пенсійного законодавства чи рішень Кабміну. Тому тут потрібно брати кожен конкретний випадок і з’ясовувати, в чому причина.
– Вже кілька місяців очікується ухвалення порядку про підтвердження закордонного стажу.
– Так, він теж розроблений і буде ухвалений до кінця року. Ми вже отримали висновки органів влади, зараз допрацьовуємо цей акт для того, щоб винести на розгляд Кабміну.
– Стаж, набутий в Росії, наразі не зараховується при призначенні пенсії в Україні, що закріплено новим законом.
Все, що ми зробили спільно з народними депутатами в цьому законі, це сформували єдині правила зарахування стажу людині, яка працює, але не сплачує внески до пенсійної системи України. Ми просто зафіксували дуже чіткий пропорційний принцип: ми платимо пенсії тільки за той стаж, за який сплачено внески до Пенсійного фонду України.
Ми не погіршували умови пенсійного забезпечення для людей, які працювали в Росії. Це зробила насправді Російська Федерація, коли денонсувала договір з нами.
– Чи є хоч якесь фінансування на виплату боргів по судових рішеннях? Наскільки реально взагалі припинити практику масових судових позовів? Бо чим більше реформ, тим більше з’являється ситуацій, коли людям доводиться судитися з Пенсійним фондом.
– Якщо говорити про проблеми судових спорів, я би поділила її на кілька складових. По-перше, є питання до самої гілки судової влади щодо перегляду розмірів пенсій. За останні п’ять років відбулось карколомне зростання кількості судових рішень. На початок 2019 року на розгляді було три тисячі справ, а зараз є приблизно 670 тисяч рішень. За п’ять років Пенсійний фонд виплатив приблизно 96 мільярдів гривень за судовим рішенням. Ще залишається заборгованість приблизно 74-75 мільярдів гривень. Тобто більшу половину того, що призначають суди, Пенсійний фонд виплачує. Але потрібно розуміти, за рахунок яких коштів це здійснюється. Держава може вирішити цю проблему тільки через збільшення доходів Пенсійного фонду. Це, повертаючись до попередніх тезисів нашої розмови, означає, що треба або збільшувати кількість платників податків, або кожен з нас має сплачувати більше податків. Але є й інше питання.
У нас найбільша частина судових рішень проти Пенсійного фонду стосується спеціальних категорій пенсіонерів. Це не звичайні пенсіонери, які отримують виплати по 3 тисячі гривень. Це пенсіонери, у яких, наприклад, була пенсія 23 тисячі гривень, а вони собі можуть відсудити через суд 50 тисяч гривень. І Пенсійний фонд виконує таке рішення одразу з поточної дати, тобто перераховує пенсію і виплачує її в новому розмірі. Але в нас часто може бути рішення, коли ще треба пенсію перерахувати за попередні 5, 10 років і доплатити заборгованість за цей час.
В такій ситуації, в умовах обмеженого фінансового ресурсу, у Пенсійного фонду є два варіанти. Перший – продовжувати виплачувати пенсію людині, у якої низенька пенсія, в якої це, скоріше за все, єдине джерело доходів. Другий – віддати борг людині, яка вже отримала собі підвищення через суд, і плюс до цього підвищення ще хоче доплату в розмірі кількохсот тисяч, а інколи і мільйонів гривень. З точки зору соціальної справедливості і адекватності державної політики, вибір очевидно буде за першим варіантом. І це прописано в нормативній базі. Спочатку ми платимо поточні розміри пенсій, а далі, якщо вже є фінансовий ресурс, ми здійснюємо виплату по боргах.
В рік ми реалістично можемо витрачати близько п’ятисот мільйонів гривень на погашення таких заборгованостей, сформованих за рахунок зобов’язання, накладеного судами на ПФУ не тільки підвищити розмір пенсії конкретній особі, але і доплатити їй різницю за попередні кілька (інколи багато) років. А якщо у нас загальний борг на 75 мільярдів гривень, то нескладно підрахувати, за який термін Пенсійний фонд зможе погасити цей борг.
Тому дуже важливо переглянути законодавство, зробити єдині справедливі умови, зробити законодавство таким, яке не дає можливості різного читання і створення колізій. Нам потрібно прописати зрозуміле законодавство, яке і людина, і Пенсійний фонд, і суд будуть читати однаково. І для цього ми напрацьовуємо зараз Соціальний кодекс. І пенсійні, і страхова реформа – це елементи цього Соціального кодексу майбутнього. Але, крім того, нам дуже важливо зробити новий суспільний договір. Визначитися, чи дійсно держава не може переглядати розміри виплат? Адже сьогодні будь-який перегляд розмірів виплат одразу трактується як звуження прав і свобод громадян – навіть якщо такі виплати вже морально застаріли, або в суспільстві є набагато гостріші соціальні проблеми, на які потрібно спрямовувати гроші платників податків. Але що таке права і свободи? Чи будь-яка соціальна виплата є правом і свободою людини? Чи ми взагалі права і свободи звужуємо тільки до виплат? Яку модель соціальної взаємодії в країні ми будуємо? Ми будуємо патерналізм? Чи ми будуємо модель, в якій завдання держави – це, дуже грубо, “відкупитися” від людини? Роль соціальної підтримки – не в тому, щоб кожному дати якусь маленьку виплату, а в тому, щоб дати людині можливість повернутися до самостійного життя після кризової ситуації. Тому ми намагаємося обговорювати це спільно з судовою гілкою влади, з широким загалом, з експертами, з юристами. Треба визначитися, що є змістом соціальної підтримки, як має виглядати образ соціальної держави. Суспільний договір – це завжди тривала широка національна дискусія, але вона має відбуватись.
Читайте також:
Зимовий одяг потребує постійного догляду. І якщо немає можливості здавати куртку чи пальто у хімчистку,…
За семирічним астрологічним циклом, на зміну року Сонця приходить рік Венери. Що передрікають зірки і…
12 грудня очікується зниження температури повітря у всіх областях України.
Чи будуть геомагнітні хвилювання цього дня?
Гастрит – захворювання дуже поширене. У деяких періодично трапляються гострі напади, в інших недуга перетворюється…
Щоб ви змогли здивувати рідних на Різдво, ми спростили ваше завдання та почали публікувати рецепти,…