Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас з відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
Чомусь впевнений, співгромадяни, що переважна більшість тих, хто читає ці рядки, втім, як і їх автор, на запитання, а хто такий Павло Чубинський, одразу дадуть відповідь: ну як же, це автор тексту Гімну України. І все. Але це не все: Павло Платонович був відомим українським вченим-етнографом, фольклористом.
Він народився 15 січня 1839 року у Борисполі Переяславського повіту Полтавщини у небагатій дворянській родині. Навчався в повітовому училищі, в гімназії, вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Брав участь у діяльності української громади, був автором українофільського журналу «Основа».
У Петербурзі Чубинський викладав у недільній школі з українською мовою навчання, створеній з ініціативи громади. В університеті був знайомий з Тарасом Шевченком. Під час похорону Шевченка мав виголосити промову від імені студентів, але через сутичку з поліцією виступ не відбувся.
Наприкінці 1860 року Чубинський брав участь в етнографічній експедиції, збирав народні пісні Київської, Полтавської та Чернігівської губерній. У травні 1861 року брав участь у проводах труни Шевченка до Канева.
Після закінчення університету Чубинський викладав історію у київських жіночих навчальних закладах. У 1861-1862 роках давав юридичні консультації та допомагав оформляти документи колишнім селянам-кріпакам.
1863 року за українофільство отримав «строк» – 7 років поселення в Архангельську. Звідти він друзям переслав свій вірш, що починається словами «Ще не вмерла Україна…». Його опублікувало львівське друковане видання «Мета», і цей номер потрапив до рук українського композитора Михайла Вербицького. Його слова більш ніж вразили, і він створив музику – спочатку для соло в супроводі гітари, а трохи пізніше – для хору. Як Державний гімн вона вперше прозвучала 1917 року, у період УНР.
6 березня 2003 року Верховна Рада затвердила текст Чубинського на музику Вербицького як Державний Гімн України.
1869 року Чубинський отримав дозвіл повернутися до України. Навесні 1870-го він очолив етнографічну та статистичну експедицію, яка 2 роки вивчала ситуацію у Київській, Волинській, Подільській губерніях, у Бессарабії, де компактно мешкали українці. У сумнозвісному Емському указі (1876 рік), спрямованому проти української мови та українофілів, цар вказав на Чубинського як на небезпечного агітатора, якого слід вислати з Києва «із забороною проживати в малоросійських губерніях».
Мешкаючи в холодному сирому Петербурзі, 1879 року Павло Чубинський важко захворів, його паралізувало. До смерті 1884 року він був прикутий до ліжка.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Після 60 років організм починає працювати інакше. Одна з вікових змін, про яку мало хто…
У спеку возитися з домашнім квасом хочеться не кожній господині. Чудовий вихід – зробити окрошку…
Перший день липня принесе Україні різко контрастну погоду. Частина регіонів потерпатиме від екстремальної спеки, тоді…
Після серії сонячних викидів геомагнітна ситуація навколо Землі ще не повернулася до спокійного стану.
Після встановлення Android 17 користувачі почали помічати новий символ у верхній частині екрана. Як з'ясувалося,…
Вважається, що справжній плов можна приготувати лише з баранини. Однак на практиці ця страва чудово…