Як майстриня з Дніпропетровщини творить із соломи дива – традиційні обрядові вироби та сучасні предмети

Вже рік, як Любов Анатоліївна на пенсії, і сьогодні вона ділиться своїми здобутками з нашими читачами.

Починалося все з лозоплетіння

Як не дивно, але першим учителем для Любові став її син. П’ятикласником він почав відвідувати гурток лозоплетіння. А коли приходив додому, навчав маму. Власне, так почалося захоплення народною творчістю усієї родини.

• Ми мешкаємо на березі Дніпра. Лози тут чимало. На вихідні всі разом ходили заготовляти: я, чоловік і діти. Потім у квартирі сортували, варили, чистили лозу. Плели кошики, цукерниці, вази, підноси. Уся квартира була в лозі або у виробах, – згадує жінка.

Реалізовували вироби на виставках. Там же знайомилися з однодумцями, набиралися натхнення та ідей. Любов Литовченко стала навчати лозоплетінню дітей в екологічному центрі, хоча за освітою була медичною сестрою.

Як солом’яний бриль надихнув на нове захоплення

• Якось в автобусі зі мною їхав незнайомий дідусь у солом’яному брилі. Я довго роздивлялася виріб, але спочатку не наважилася щось запитати. З часом таки розшукала того чоловіка, і він навчив мене плести солом’яну стрічку «зубатку». Він був щиро здивований, що комусь це цікаво. Думав, що це давнє ремесло зовсім занепало, – каже майстриня.

Нове захоплення швидко набирало обертів. Довелося на дачі сіяти збіжжя, щоб зібрати якісну солому. Виставки та фестивалі стали важливою частиною життя жінки та її сім’ї. Запам’ятався Сорочинський ярмарок, де Любов Анатоліївна познайомилася з іншими майстрами, чиї роботи її захопили. Тоді навчилася першим серйозним технікам. Минав час, а вона відчувала, що їй бракує знань. Адже бачила роботи, виконані на надзвичайно високому рівні. Технік тих розгадати не могла.

Газета допомогла знайти відому майстриню

Новий етап у житті розпочався з публікації в газеті про відому майстриню з Волині Марію Кравчук.

• Я зачитала ту статтю «до дірок». Роздивлялася фотографії під лупою. Чоловік це бачив і вирішив мені допомогти. Він звернувся в редакцію і відшукав адресу Марії. Пам’ятаю, як у день Святого Миколая я їй написала. Сподівання на відповідь і допомогу були мінімальні. Адже я вже знала, що інші майстри вкрай рідко розповідають свої секрети. Я пообіцяла пані Марії, що буду ділитися з усіма. Адже навчитися хочу не для матеріального зиску, а щоб продовжувати гарну українську традицію ремесла соломоплетіння і зберегти її для наших нащадків, – ділиться жінка.

Про секрети роботи з соломою

Марія Кравчук запросила Любов Литовченко на навчання. Кілька тижнів тривала робота. Ці дні майстриня вважає цінними. Велика кількість відроджених технік, секрети ювелірної роботи з соломою, а ще багато нових виробів – з таким багажем повернулася жінка додому. Привезла вона тоді й чимало натхнення, яке й дотепер її не полишає.

Разом з чоловіком Любов Анатоліївна сіє жито, пшеницю, ячмінь, овес, льон, мак. Усе потребує догляду. В засушливі роки поливають, щоб стебла виростали довгими. Серпами жнуть, як це колись робили наші предки, сушать, в’яжуть у снопи і відправляють на горище на зберігання.

Солома з полів, які обробляють фермери, для такої справи не годиться. Такий матеріал може підійти лише для інкрустації, тобто декорування. Адже така солома хоч і має гарний колір, проте занадто ламка. Для плетіння потрібна більш еластична.

• Ми заготовляємо солому в період молочно-воскової стиглості. Зерно вже набуває кольору, але ще досить м’яке. Така солома добре гнеться, вона еластична. Чиста, блискуча – вона дає той неповторний золотистий колір виробам. Житу ми не дозволяємо зацвісти. Інакше є ризик, що потім у виробах можуть завестися шкідники і все зіпсувати, – пояснює майстриня.

Її 84-річна матір також допомагає: ріже солому, сортує її. Більшість елементів Любов Анатоліївна плете власними руками.

Зберігаємо традиції давніх поколінь

За словами майстрині, попит на такі вироби є, а це означає, що українці небайдужі до давніх ремесел. Знайшовши у своєму домі місце для дідуха, янгола, восьмипроменевої зірки або просто букетів, сплетених із соломи, вони підтверджують свою ідентичність, свій зв’язок з традиціями давніх поколінь.

• Ближче до Різдва замовляють снопи, дідухів, янголів, восьмипроменеві зірки. Навесні стають популярними вінки, букети. Влітку хочуть капелюхи. І собі беруть, і на подарунки. Якось одна жінка попросила у центр вінка вплести янгола. Цей виріб зробив фурор. Його аналоги й досі замовляють, – ділиться Любов Анатоліївна.

Що означають солом’яні дідухи та янголи?

Вона додає, що люди звертають увагу не тільки на зовнішній вигляд, вони цікавляться символікою кожного виробу.

Наприклад, дідух може прикрашати і оберігати помешкання протягом цілого року, а не тільки на Різдво.

Солом’яний вінок є символом Матері-Землі. У сімейні обереги майстриня кладе житнє колосся як символ життя, додає льон, який позначає здоров’я, овес – для багатства. Солом’яний янгол символізує щасливе життя, тому його часто дарують на весілля або новосілля.

Фото з архіву Любові Литовченко