З чого все почалося?
Володимиру Костянтиновичу 1 серпня виповниться 79 років. Він усе життя мешкає в Дніпрі. Тут закінчив семирічну школу, у енергобудівному технікумі вивчав архітектуру. Згодом в Дніпропетровському університету здобув фах механіка з виробництва літальних апаратів. 17-річним юнаком почав працювати інженером в закритому науково-дослідному інституті. Тоді й отримав перший досвід донорства крові. Вперше здати кров молодий чоловік зголосився для породіль. Адже поруч з його роботою були розташовані лікарня і пологовий будинок.
-
Запитали, хто може здати кров. Ми всі того дня й пішли. По-перше, щоб допомогти молоденьким мамам. А по-друге, так у робочий час ми могли вийти за межі закритого підприємства, – пригадує рекордсмен.
Він додає, що перші донації були не системними, швидше – ситуативними. Минуть роки, доки це стане для чоловіка не просто традицією, а своєрідною справою життя.
Кров потрібна завжди
-
У 1976 році я дізнався, що є така Станція переливання крові. Пішов перший раз, другий. Мене це так затягнуло, що став донором на постійній основі. Незалежно від того, є війна чи ні, кров потрібна завжди. Люди постійно травмуються, народжують, – ділиться пенсіонер.
Володимир Костянтинович каже, що настільки звик до регулярної здачі крові, що після тривалих перерв, коли від’їздив, наприклад, у відрядження, перше, що робив – йшов на станцію. Хоча лікарі рекомендують здавати кров по шість разів на рік з перервою у два місяці, проте донор-рекордсмен це робить майже щомісяця. Цього року вже 10 разів робив свої «внески». А власний рекорд поставив у 2005 році – 23 донації.
З віком варто зважати на медичні нормативи. До прикладу, після 60 років інтервал між донаціями має ставати більшим. Час від часу лікарі рекомендують Володимиру Ніколаєву відмовитися від донорства взагалі. Але чоловік переконаний, що це жодним чином не має негативного впливу на його здоров’я. Навпаки, здача крові мотивує дотримуватися здорового харчування. Адже їжа, спожита донором перед здачею крові, має надзвичайно важливе значення. Алкоголь і жирні та шкідливі продукти можуть зробити кров донора непридатною для переливання.
За донорство здобув звання Героя України
Донорський внесок Володимира Ніколаєва неодноразово був відзначений. Двічі отримував відзнаку почесного донора СРСР, є почесним і заслуженим донором України. А 2006 року президент Віктор Ющенко нагородив його орденом Героя України «за подвиг і самопожертву, виявлені заради врятування життя і здоров’я громадян України». Так Володимир Костянтинович став першою людиною в Україні, яка отримала це звання за донорство.
У червні цього року пенсіонер здійснив свою 794-ту донацію.
-
Він переконаний, що його кров особливо потрібна зараз, бо рятує наших поранених воїнів. Донорський стаж Володимира Ніколаєва – 47 років 11 місяців, і цей факт ми визнали абсолютним рекордом України. За цей період заслужений донор України здав 650,5 літра крові. А це, вважайте, більше трьох стандартних бочок, – повідомила очільниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.
Вона очолює організацію 13 років. За цей час вдалося зареєструвати близько 10 тисяч національних рекордів. Але кожному передує копітка робота, аби українські досягнення були визнані у світі.
-
Наші фахівці півроку готували цей рекорд, проведено велику роботу. Опрацювали десятки сторінок документів, проаналізували сотні показників, «перемололи» тисячі цифр і показників, – пояснює Лана Вєтрова.
Хто вони, наші пенсіонери-рекордсмени?
За словами Лани Вєтрової, рекорди людей поважного віку для України – не новина. Наприклад:
-
Світове визнання здобув найстарший тенісист з Харкова Леонід Станіславський. На момент фіксації рекорду у 2017 році йому було 93 роки. Нині йому минуло 100 років і він продовжує грати у теніс.
-
95-річний Генріх Звєрєв з Вінниччини поставив рекорди у штовханні ядра й у метанні диска. У категорії «95+» на змаганнях у 2023 році він був єдиним учасником.
