Статті

Найпоширеніші літні захворювання: чому запалюється кишечник

Чим загрожує це захворювання і як його лікувати, розповіла гастроентеролог-ендоскопіст вищої категорії Лариса Припиченко.

Що таке ентерит?

Ентерит – це запальний процес у тонкому кишечнику. Він супроводжується дистрофічними змінами слизової оболонки кишечника та порушенням його функцій: захисної, транспортної, травної.

До ентериту відноситься ціла група запальних захворювань слизової тонкого кишечника. Причина їх розвитку може бути інфекційною та неінфекційною, а характер перебігу – гострим або хронічним. Запалення розвивається у пацієнтів будь-якого віку, але для дітей більш характерною є гостра форма, а для дорослих – хронічна. Найчастіше хронічний ентерит є наслідком недолікованого гострого процесу, хоча може розвиватися і поступово.

При гострому ентериті в патологічний процес також часто залучаються шлунок (гастроентерит) і товста кишка (гастроентероколіт).

У чому причина розвитку недуги?

Гострий ентерит переважно розвивається через проникнення в кишечник патогенних бактерій або вірусів; вплив на слизову оболонку токсинів або отруйних речовин; вживання гострої, жирної їжі, міцного алкоголю, продуктів або ліків, які викликають алергічну реакцію. При цьому запалення розвивається у короткий термін після дії провокуючого чинника.

Серед головних причин хронічного ентериту виділяють

інфікування кишечника найпростішими паразитами або гельмінтами;
нездорові харчові звички;
тривала дія токсичних або агресивних хімічних речовин, важких металів, радіації, зумовлена професійною діяльністю або несприятливою екологічною ситуацією.

Спровокувати запалення здатні також тривалий прийом деяких ліків (кортикостероїдів, імунодепресантів, антибіотиків) і наслідки хірургічних операцій на кишечнику та шлунку.

Крім того, патологічний процес у кишечнику може бути наслідком генетичних дефектів травного тракту, ферментної недостатності, порушення обміну речовин, аутоімунних захворювань.

До додаткових чинників ризику належать багаторічне куріння, сидячий спосіб життя, наявність спайок у черевній порожнині, алергії, атеросклерозу, патології нирок, цукрового діабету.

Як проявляється захворювання?

Симптоми ентериту залежать від того, у якій формі протікає захворювання. Основні прояви гострого запального процесу – це болі та спазми в районі пупка, здуття живота, бурчання в кишечнику, метеоризм, розлади випорожнень, діарея. Також може спостерігатися різке підвищення температури тіла, погіршення загального самопочуття, слабкість, головний біль, білий наліт на язику. При сильній діареї можливими є зневоднення та виникнення судом.

Про супутнє ураження товстої кишки свідчать запори, не характерні для ентериту. Своєю чергою, нудота і блювання частіше виникають при гастроентериті, коли запалення зачіпає і шлунок.

Але якщо гостре запалення розвивається швидко і бурхливо, то хронічний ентерит може тривати місяцями, причому його симптоматика найчастіше слабко виражена і яскравіше проявляється у другій половині дня, коли травна система максимально активна. У той же час тривале порушення всмоктування поживних речовин призводить до анемії, гіповітамінозу, остеопорозу, зниження маси тіла аж до дистрофії.

Яке лікування призначать при ентериті?

Діагностикою та лікуванням ентериту займається лікар-гастроентеролог, він збирає анамнез, уточнює симптоматику і характер болю, проводить пальпацію живота та простукування черевної стінки. Також призначаються загальний та біохімічний аналізи крові, копрограма, бактеріологічне дослідження калу, УЗД органів черевної порожнини, ендоскопія та рентгеноскопія кишечника. Може також знадобитися консультація інфекціоніста або алерголога.

Терапія спрямована на усунення симптомів та лікування причин, що спричинили хворобу. Гострі ентерити рекомендовано лікувати у стаціонарі. Хворому призначаються постільний режим, строга дієта (термічно, механічно та хімічно щадна їжа, обмеження вуглеводів і жирів, гострих і пряних продуктів), рясне пиття (за необхідності – гідратаційна терапія), симптоматичне та загальнозміцнювальне лікування. Медикаментозна терапія може включати антибіотики, пробіотики, сорбенти, спазмолітики, ферменти, антигістамінні та антидіарейні засоби, седативні препарати, вітамінні комплекси. При правильно підібраному лікуванні полегшення настає за кілька діб, для повного стихання запального процесу терапію рекомендується продовжувати протягом 7-10 днів.

При розвитку симптомів ентериту на тлі новоутворень тонкого кишечника (поліпів, дивертикул) необхідним є їх хірургічне видалення. Також втручання показано у разі розвитку ускладнень – кишкової кровотечі або перфорації стінки кишки.

Раніше ми писали, які лікарські рослини використовувати при проблемах із кишечником: поради фітотерапевтів.