Ще юним хлопчиком Віктор Русановський разом з дідом ходив на першу риболовлю.
Я рибалка ще з шести років. Покійний дід Танас любив рибалити і мене брав з собою. Я у нього всього навчився. Ми їздили в сусіднє село Петрик, «на пеньки» – так казали. Човна ми не мали, бо це було дорогим задоволенням. Батько прилаштував нам камери з коліс трактора. Отак ми й рибалили на тих камерах, – згадує Віктор Петрович.
Перші його вудки були з гілок ліщини. Якщо вдавалося десь роздобути вудку з бамбука – це була справжня розкіш. А про телескопічні юнак вперше дізнався вже після закінчення школи.
Коли я в армії служив, а було те в Сибіру, батько мені висилав «телескопи» з Вінниці. Бо там такого ще не було. Пам’ятаю ті мої перші дві вудочки. А взагалі вудилища робили з ліщини, поплавок – з верби. Волосінь продавалася тільки одного розміру. Так ми рибалили, і доволі непогано виходило, – розповідає чоловік.
Він додає, що риби у водоймах у часи його молодості було значно більше. Тоді не використовували сіток і електровудок.
В дитинстві я лини ловив у Петрику, а тепер їх, певно, тільки у Червоній книзі й побачиш. У моєму рідному Балині була маленька річечка, де коблики і слизики водилися, в’юни ще були. Тепер такої риби тут немає, але з’явилася інша. Наприклад, ротань. На морі на неї кажуть «бички». У нас її раніше тут не було, – зауважує рибалка.
Сьогодні Віктор Петрович – пенсіонер. Тож може часто дозволити собі просте задоволення порибалити. Благо, підходящих місць на Вінниччині вдосталь.
Ось днями зловив червонопірки, штук 30. Засолив на тараньку – дуже смачна з неї виходить. А кілька днів тому мав прикрість. На своєму невеличкому ставочку тягнув білого амура, кілограмів п’ять. Я вже й до берега його довів, а він взяв і втік. Думав, що там, крім карасів і подекуди невеличких коропів, нічого немає. А тут прикормив картоплею і ледь амура не взяв. Дуже образився я на нього, – ділиться пенсіонер.
Чоловік каже, що, як і 50 років тому, так і тепер найкращою наживкою, на його думку, є черв’як. Ніякі сучасні наживки з різноманітними смаками та ароматами йому не конкуренти.
На зимову риболовлю йдуть з мотилем. Але я вже років чотири взимку не рибалю, хоча колись любив, і непогано виходило. Якось з сином на зимовій риболовлі, на свій день народження, у січні, зловили коропа 5 кілограмів 200 грамів. Насилу витягнули зимовою вудочкою, – хвалиться Віктор Петрович.
Любить він підгодувати рибу там, де закидає вудочки. За давнім рецептом, змішує мелену пшеницю з соняшниковою макухою, варить і отримує «смакоту». За його словами, короп любить картоплю, кукурудзу, горох. Окунь добре йде на дощових черв’яків.
Багато залежить ще й від погодних умов, від атмосферного тиску, від місячного циклу. От кажуть: «Вітер зі сходу – не йди на воду». Буває, кидаєш рибі, а вона плюється, не хоче ловитися. А часом притрусив трохи, підгодував, і вона як пішла – тільки встигай однією вудочкою витягувати, – говорить рибалка.
Віктор Петрович любить ранкову риболовлю. О четвертій прокидається, о п’ятій – вже на ставку. Переважно, сам ходить. Хоча часом онука Артема з собою бере, той з Вінниці на канікулах приїздить. Хлопцю цікаве дідове хобі, має й свою вудочку.
За словами Віктора Петровича, кожен рибалка має власні забобони. У нього самого є прикмета: якщо побачить одну літню односельчанку – треба вертатися, риби не буде.
А є такі хороші люди на перехід, що побачив їх – вже знаєш, буде клювати. В жодному разі не можна з собою на риболовлю брати рибу. Це табу. До риби з рибою не йдуть. А як у компанії, то ще можуть набити за таке.
Каже, що, крім нього, вдома ніхто риби не чистить. Він цю справу любить також, тому й не доручає. І господар, і його велика родина – усі смакують рибою. І сушать, і смажать, і печуть.
Бува, є у мене маленькі карасики, які їсти вже ніхто не хоче. А я їх чищу, голови відрізаю і заморожую. Ось так збираю кілограмів десять і роблю тушонку в автоклаві. Якраз 21 півлітрова баночка виходить. Додаю солі, перцю чорного і духмяного, лавровий листочок, олію – смакота така, що не розказати, – ділиться своїм секретом Віктор Петрович.
Рибну юшку він варити також уміє. Каже, за свій вік перепробував чимало рецептів: і сам готував, і пригощали. Але його найулюбленіший – класичний. Крім риби, цибулі, моркви, спецій і зелені, додає ще секретний інгредієнт – бульйонний кубик. Така, переконує, найсмачніша. Головне – рибу кидати наприкінці, коли овочі вже готові, і дати юшці настоятися протягом 3-4 годин.
Куштував я юшку, яку варять і на бульйоні з цілої курки або качки, і на свинячих ребрах. Але то для мене вже, як холодець. Знаю, що дехто й поліно тушить у казані з юшкою, і пиво або горілку додає – я так не роблю. Мені моя смакує найбільше, – говорить пенсіонер.
Фото з архіву Віктора Русановського
Світлана Шевчук
В Україні пенсія за віком визначається двома ключовими чинниками — тривалістю страхового стажу та рівнем…
В Україні близько мільйона осіб мають статус учасника бойових дій - таку цифру озвучували міністерка…
Понеділок очікується в Україні переважно хмарним, вологим. Сонця не буде над усією територією.
В останню неділю жовтня ми традиційно переходимо на зимовий час. Як безболісно пережити зміну звичного…
Два потоки плазми прямують до Землі. Передбачається, що вони дістануться нашої планети не раніше 7…
Гороскоп на тиждень з 6 по 12 жовтня обіцяє бурю емоцій, глибокі розмови та несподівані…