Відповідає протоієрей Віктор Івлєв:
– Часто люди запитують: а хіба покійникам потрібна їжа? Хіба вони їдять? Люди кладуть приношення на поминальний столик – у чому сенс цього? Сенс такого приношення – милостиня заради покійних. Але головне тут – не продукти. Господь сказав: «Милості хочу, а не жертви!» І це має бути милість!
Ми відбираємо частину і віддаємо на згадку про того, про кого молимося. А як буде прийнята Богом ця жертва, залежить від того, з яким серцем ми жертвуємо. Якщо віддають аби що, «чого не шкода» – сенсу в тому не буде. Треба пожертвувати від щирого серця. Нехай це буде небагато! Є можливість – замов панахиду, ні – просто так поклади записочку, ми помолимося; немає можливості принести продукти – прийди так! Немає можливості поставити свічечку – постій сам як свічка, відмовившись від чуттєвого грішного світу, стій дві хвилини, сотвори молитву!
– Яку молитву?
– Та найпростішу: «Упокій, Господи, душі померлих рабів Твоїх!» – І перелічити імена. Можна додати: «Пробач їм гріхи вільні та мимовільні і даруй їм Царство Небесне!» І цього, сказаного щиро, буде достатньо. Можна почитати літію. Але головне – це має бути палким, від серця.
– Чи справді, дбаючи про потойбічну долю померлого, важливо піти до церкви і замовити панахиду? Адже можна помолитися вдома – ніхто не відволікає…
– Добре, коли людина молиться сама. Але в сотні разів краще, коли люди збираються разом, тому що «де двоє чи троє зібрані заради Імені Мого – там і Я серед них» (Мф. 18:20). Якщо до храму прийшла одна людина, але є священик і диякон – це вже дуже багато. Душа померлого дуже потребує наших щирих, сердечних молитов.
Троїцька батьківська поминальна субота
Попереду – Троїцька батьківська поминальна субота. Возноситимуться молитви за усіх від віку покійних благочестивих християн. Подією зішестя Святого Духа завершилося домобудівництво порятунку людини. У цьому порятунку беруть участь душі як живих, так і померлих людей. Як сказав святитель Василь Великий: Господь найбільше в цей день благоволіє приймати молитви за померлих, і навіть про тих, «що в пеклі перебувають»! Сенс цієї служби – у безперервному зв’язку поколінь, тих, хто живий, та тих, хто вже відійшов.
Коли можна молитися за померлих?
Коли ще молитися за померлих? На літургії вранці, на годинах, коли священик здійснює проскомідію. Він вилучає частинки як про живих, так і про покійних. Можна на цей момент перелічити імена родичів. Чудово, коли причасник, що прийняв у себе Христа, молиться на службі та панахиді – Бог чує чистий настрій його серця.
Адже сенс не в кількості сказаних слів, не в кількості принесених продуктів, пожертвуваних грошей або поставлених свічок, а в силі тієї молитви, яку ми підносимо. Адже не вміти і не хотіти молитися – це різні речі. Не вмієте – ми навчимо! Головне, щоб людина прийшла до церкви, щоб серце було сповнене любові – не лише до живих, а й до тих, хто відійшов до Господа.