Який сенс свята Вхід Господній до Єрусалиму і навіщо освячувати гілочки верби

У день свята в церкві читається уривок з Євангелія:

“Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли… А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященники змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!“ (Ів 12:1–13).

Символічними є ці біблійні вірші. Щоразу таємно беручи участь у цьому великому святі, а не просто згадуючи події, які відбулися дві тисячі років тому, знову і знову до глибини душі переймаєшся любов’ю Господа до нас, грішних.

Коли Спаситель наблизився до Єрусалиму і перед його поглядом відкрилася вся панорама міста, він зупинив ходу і заплакав:

“О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 43Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. 44І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх…” (Лк. 19:42–44).

Яка скорбота у цих словах! Навколо Христа радість і тріумф народу, але що в душі Його? Страждає серце Всезнаючого Спасителя через те, що не зрозуміли його місії, не прийняли Його Царства, не відповіли на Його любов. Хибна радість юдейського народу, які зустрічають Спасителя як земного Царя і Збавителя від Римського ярма, вже незабаром обернеться зовсім іншою “радістю”: “Розітни Його!”.

Як святкувати Вербну неділю і навіщо освячувати гілочки верби

Як і всі свята, а особливо великі дванадесяті, ми святкуємо і проводимо з Господом в Його Домі – храмі. Відчути максимальну благодать і радість, участь можна, долучившись до Святих Христових Таїн і з’єднавшись із Христом найтіснішим чином.

Під час Входу Господнього до Єрусалиму люди зустрічали Спасителя з пальмовими гілками та постилали по дорозі свій одяг. Оскільки у нас не росте пальмове дерево, як на Сході, ми використовуємо  вербу. Верба перша прокидається у нас від зимового сну, немов, за словом Божественного Писання, проповідує про воскресіння мертвих, про те, що попереду весна життя, а все скуте морозом оживе і покриється листям, прикраситься квітами.

Чи потрібно зберігати освячену вербу весь рік

Існує така благочестива традиція зберігати освячену гілочку протягом року (до наступного освячення) вдома у святому кутку на знак спогаду про подію Входу Господнього до Єрусалиму. Потрібно пам’ятати, що верба освячена і викидати будь-куди її не можна. Слід спалити суху гілочку, а попіл закопати в місці, де не ходять ногами, або пустити в річку. Якщо ж ми хочемо зберегти вербу, то, принісши її з храму, кладемо у вазу з водою і потім висаджуємо.

До відома: У 2024 році Вхід Господній до Єрусалиму святкується 28 квітня – за новоюліанським та юліанським календарями.

За матеріалами православної преси

Заборона виплат пенсій та багато іншого: що саме передбачає пакет допомоги США (відео)

Як реально збільшити пенсію: експерт радить кілька дієвих способів (відео)