Мрія опинилася під загрозою
Після закінчення школи Льоні Каденюку виповнилося 16 років і його мрія стати льотчиком опинилася під загрозою: до військового льотного училища приймали сімнадцятирічних. Отримавши відмову, Леонід пробився на прийом до райвійськкома і благав його про допомогу. Так благав, що офіцер подзвонив куди слід і попросив виписати юнакові нове свідоцтво про народження. «Можливо, колись ми зустрічатимемо цього хлопця з нашої Буковини* на космодромі з квітами», – сказав офіцер своєму телефонному співрозмовнику.
Військком виявився провидцем. Каденюк пов’язав своє життя з небом міцно і на довгі роки. Після успішного завершення навчання у Чернігівському вищому військовому училищі льотчиків йому, вчорашньому курсантові, довірили навчання майбутніх повітряних асів. Такої честі удостоєні мало які випускники.
«Я не мислю себе без України»
Каденюк став льотчиком-випробувачем. І настав той день, коли серед трьох тисяч кандидатів у космонавти він прибув на проходження відбіркової комісії. Поступово претенденти «відсіювалися» і залишилося лише дев’ять. Серед них опинився і Леонід Костянтинович. Він впевнено пройшов усі етапи дворічної (1977 – 1979 роки) загальнокосмічної підготовки.
Леонід Каденюк провів у небі 2400 годин. Освоїв понад 50 типів літаків різного призначення. Здебільшого літав на винищувачах. У його льотному багажі були старти на американському повітряному кораблі тренувального типу «Nor throp T-38». У Центрі космічних польотів полковнику Каденюку пророкували привабливу кар’єру. Але 1991 року, після розвалу СРСР, він повернувся на батьківщину, в Україну, щоб передати їй
свій, на той час багатий, космічний досвід. На запитання про те, чому було ухвалено таке рішення, відповідав: «Я не мислю себе без України».
Пророцтво збулося за чверть століття
Так сталося, що за чверть століття після пророчих слів військкома Леонід Каденюк став першим космонавтом Незалежної України, здійснивши багатодобовий політ у складі міжнародного екіпажу на космічному кораблі NASA «Колумбія» 19 листопада 1997 року. Тоді наш першопрохідник у загадковий космос продемонстрував звідти усім землянам державні символи України: Герб і прапор. А також портрет Тараса Шевченка та його «Кобзаря», який став першою друкованою книгою, що побувала на навколоземній орбіті.
Наш космонавт подарував усім членам «Колумбії» вишиті хрестиком українські сорочки. А сигналом для підйому після планового відпочинку він, прослухавши всі пропоновані музичні сигнали, замовив Державний Гімн України. І його велична мелодія, яка хвилює серце і душу кожного українця, вперше прозвучала для Всесвіту з космосу.
***
Автору цих рядків доводилося зустрічатися з Леонідом Костянтиновичем. І зокрема тому, що у моїй журналістській творчості має місце й космічна тематика.
В останню зустріч я привітав Каденюка з визнанням його за підсумками всеукраїнського опитування Символом нації. І спитав: «Про що мріється тепер?». Він усміхнувся і відповів: «Багато про що. І про новий політ». Тоді я подарував Леонідові Костянтиновичу книжку своїх віршів «Стан душі». Він прочитав вголос заголовок і сказав: «Важливо, щоб в душі не було темряви». Потім дістав із кишені футляр з ручкою, простягнув мені і вимовив доброзичливо: «Від мене. На згадку. Пишіть про космос». Цією пам’ятною для мене ручкою я і написав цей матеріал.
Віктор Мамонтов
*Леонід Каденюк народився у Чернівецькій області.
