Що церква згадує у неділю про страшний суд?

Так вийшло, що передпісний святковий час, який прийнято у нас називати Масляною і який є з давніх-давен веселощами, збігається з іще більш давнім звичаєм Церкви – у цей час читати Євангеліє про Суд Божий і розмірковувати про Суд.

Зараз часто говорять, що наша земля тендітна, може легко загинути, і цілком може так статися, що ми з вами станемо свідками загибелі світу. Справді, природні сили, які створив Господь, – це сліпі сили, байдужі до добра і зла. Випущені з-під контролю, вони можуть змести зі свого шляху все живе. Перш ніж з’явилися життя і людина, з’явились ці сили – сили стихії, води, вогню – і вони не мають жалю. Коли лавина котиться з гори, вона може поховати під собою і село, і місто, і людей, і будинки. І ураган, що прийшов з моря, може занапастити сотні й тисячі життів.

Живі істоти не такі. Мисливці не раз бачили, як вовчиця-мати жертвувала власним життям, аби тільки врятувати дитинча. Як тварини вступали у нерівний бій з хижаками, щоб захистити своїх дітей. Звірі можуть переживати страх, радість, любов, вдячність, вони не мають байдужості. Звичайно, їхні почуття не схожі на людські, але все ж таки ми знаємо, що живі істоти здатні допомагати одна одній. Коли вирує пожежа в тайзі, рятуються всі тварини, і в цей час вовк біжить поруч із оленем і не чіпає його.

Багато можна навести прикладів того, як допомагають одне одному тварини та рослини. Але ми з вами – люди, і найбільший гріх проти нашої людської гідності – це байдужість, коли ми стаємо подібними до стихії, або каменю холодного, або вогню пожираючого, або води, що топить. Ця байдужість є приниженням людини, яка створена не тільки розумною, але й такою, що відчуває, переживає, здатна співчувати іншій людині.

І Господь наводить нам притчу про те, як судитимуть кожного з нас і всіх людей: за якою ознакою та яким мірилом Цар Небесний ділить усіх на чорних та білих – як пастух розділяє в череді козлів від овець. У чому ж Він звинувачує тих, кого поставив у лівий бік? У тому, що вони були байдужі: «Ви бачили Мене хворим і не відвідали, бачили голодним і не нагодували, бачили стражденним і не підтримали». А тим, хто стоїть біля Нього з правого боку, каже: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, бо ви Мене нагодували, Мене втішили і підтримали». А ті, інші, кажуть: «Господи, коли ж ми бачили Тебе нужденним і стражденним?» І Він відповідає їм: «Те, що ви зробили чи не зробили Моїм меншим братам, тобто своїм братам і сестрам, то ви зробили чи не зробили Мені». Це головний і основний закон життя євангельського.

Зауважте, що Господь каже, що Суддя збирає всі народи, всі мови. Це означає, що люди можуть бути і язичниками, і невіруючими, але за сумлінням своїм кожна людина цей закон знає. Кожен віруючий повинен зрозуміти, що якщо він залишається байдужим перед злом і стражданням, то він тим самим зраджує свого Господа. А той, хто не знає Бога, відчуває, що він зраджує себе, своє сумління, якусь високу правду. Отже, цей закон поширюється на усіх.

Господь говорить нам: «Мало вимовляти слова – любов, доброта, доброзичливість. Любов має бути дієвою, у чомусь проявлятися в житті».

Тому будемо просити у Господа, щоб Він дав нам сил, щоб Він дав нам свою печатку Божественну в серці, щоб ми не залишалися байдужими, як вода, як камінь, щоб ми були живими людьми, які реагують на страждання і потребу тих, хто нас оточує.

І ще одне. У притчі люди діляться на чорних і білих, а найчастіше буває так, що в нас живе і чорний, і білий, і байдужий, і чуйний, тому іноді поділ і боротьба відбуваються в одному людському серці. Тож нехай же переможе в нас ось цей білий, світлий, добрий, любовний початок, щоб ми почули голос нашого Господа: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу».

ДО ВІДОМА. Неділя про страшний суд цього року – 10 березня – за новоюліанським та юліанським календарями.

За проповіддю священика Олександра Меня