Пояснюємо на пальцях, як «паралізований семінарист зґвалтував у кондитерській 18-річну блондинку»

Про примітні заголовки і популярність за будь-яку ціну

Рівно півстоліття тому, коли я був студентом, любив, як, можливо, і багато хто з вас, читати «Комсомолку». З того часу і уїлася в голову стаття, в якій журналіст обурювався з приводу методів досягнення популярності, які застосовуються ЗМІ на «Заході, що загниває». Зокрема йшлося про передовицю, тобто матеріал на першій сторінці в одній з італійських газет. І заголовок статті, що критикується, я запам’ятав з точністю до літери: це він у мене в лапках вище.

Через багато років, ставши журналістом, редактором, шеф-редактором приватної газети, що народилася в Херсоні, я дуже швидко зрозумів, що яскравий заголовок матеріалу, а тим більш на першій сторінці – це практично повна гарантія того, що номер швидко розкуплять. У цьому й розгадка появи паралізованого ґвалтівника у тодішній італійській газеті. Номер явно розхопили, як гарячі пиріжки, а там, як-то кажуть, хоч трава не рости.

А ось тепер – до причини того, чому я вирішив озвучити ці свої «оповідання похилого зайця». Щоденні новини ви дізнаєтеся найчастіше з інтернету. Або ви самі ним користуєтеся, або, що ймовірніше, дізнаєтеся інтернет-новини від сусідів або у чергах.

Новини-«хріновини»

Так ось, знайте: тієї піввікової давності «художній свист» з італійської газети про паралізованого ґвалтівника – це невинний дитячий белькіт у порівнянні з тим, що творять нині деякі в інтернеті.

У них на чільному місці стоїть завдання не поінформувати, а встигнути першими вкинути новину. Нехай це навіть ніким не підтверджена «хріновина» – це навіть краще. З їхньої точки зору. Більше користувачів зайде на сайт, клюнувши на заголовок з «паралізованим семінаристом», а на підставі цього більше рекламодавців захочуть поставити свою рекламу. І дорожче за неї заплатять. Тому і з’являються в інтернеті заголовки типу «У нас в шість разів подорожчає електрика!» І всі аж бігцем – читати цей потік свідомості.

Чому така моя оцінка? А як інакше це назвати? Джерело інформації – «міністерський чиновник, який не побажав афішувати своє ім’я». Назавтра йде вкидання «уточнюючої» інформації – також із заголовком, що провокує зайти і прочитати. Типу, ой, на щастя, все це не підтвердилося, але ви неодмінно підпишіться на наш інтернет-канал, у нас завжди оперативна інформація.

А ось свіжіший випадок: «Греція віддає Україні все своє важке радянське озброєння, яке вже не експлуатується». Клас, стане у пригоді! Це ППО «Тор», «Оса», С-300, зенітні установки ЗУ-23-2. Через кілька днів – різка заява прес-секретаря тамтешнього Кабміну : «Має ж бути межа фальшивим новинам! Греція не ризикуватиме обороною країни».

Про журналістську етику

За своє вже більш ніж чвертьвікове журналістське життя я брав десятки інтерв’ю, а ось сам давав інтерв’ю лише одного разу, коли був удостоєний звання «Заслужений журналіст України». Пам’ятається, серед багатьох інших прозвучало й питання про моє ставлення до журналістської етики. Колега явно чекала від мене стандартної відповіді: мовляв, дуже навіть поважаю я цю етику, ну і дотримуюся, ясна річ. Але я відповів те, що думаю: немає жодної журналістської етики . І лікарської також немає. І у слюсаря ЖЕКу немає своєї окремої етики, і у продавця картоплі на базарі немає. Є одна – ЛЮДСЬКА етика, загальна для усіх. Совість потрібно мати та інструкцію щодо її використання.

«Фільтруйте базар!»

Що ж, шановні співгромадяни, ось вам резюме всього вищесказаного. Пробачте за жаргон, але «фільтруйте базар!» Адже ви, образно кажучи, живете на базарі, де продають товар під назвою «новини». Є продавці порядні, але зустрічаються й шахраї. І запевняння на кшталт «та це ж в інтернеті сказали!» зовсім не є «знаком якості» новини. Ми ж з вами ніколи не вірили тому, що на парканах пишуть. А ось мені зараз, будь ласка, повірте: критично ставтеся до усіх новин – і ви довше проживете, не псуючи собі нерви. Фраза Станіславського «Не вірю!» повинна згадуватися вами щоразу, коли вам повідомляють «суперновини», та ще з кепським заголовком.

І знаєте, шановні, вищесказаним я зовсім не відкриваю Америку. Нижче – думки відомих людей, які вже увійшли в історію.

• «Якщо собака кусає людину – це не новина. Новина – це якщо людина кусає собаку».
  Чарльз Дейна, видавець газети «Нью-Йорк сан»
• «Заголовки подвоюють розмір подій».
  Джон Голсуорсі
• «Новини – це все те, що змушує жінку вигукнути «О господи!»
  Едгар Хау, письменник і журналіст, США
• «За весь тиждень жодної світової катастрофи! Для чого ж я купую газети?
  Карел Чапек

Мабуть, досить? Переконав? Думайте! Добра вам, користуйтеся перевіреними джерелами.

Валерій Боянжу, Херсон – Одеса