13 лютого – День народження кінокамери: з чого починалося українське кіно

Багато українських фільмів, так само, як і імена їхніх творців, були забуті на довгі роки. Наразі шедеври нашого кіно поступово повертаються на батьківщину. Пропонуємо згадати, з чого починався український кінематограф.

Перші фільми зняли в Одесі та Харкові

Українським винахідником кіноапарату став одесит Йосип Тимченко, який випередив братів Люм’єрів, але не здогадався запатентувати свій винахід. Для демонстрації можливостей свого дітища винахідник зняв два фільми, «героями» одного були вершники, другого – метальники списів. Прем’єра цих коротеньких стрічок відбулася в Одесі у листопаді 1893 року.

А лише за три роки відбулася перша українська документальна кінозйомка. Харківський фотограф Альфред Федецький у приміщенні оперного театру продемонстрував кілька знятих ним фільмів – «Джигітовка козаків…», «Відхід поїзда від харківського вокзалу», «Хресна хода з Куряжу до Харкова».

Першим повнометражним художнім українським фільмом стала стрічка «Запорізька Січ», яку зняв кінооператор та режисер із Катеринослава Данило Сахненко. То був перший ігровий фільм національного виробництва. Він вийшов у 1911 році й знімався у селищі Лоцманська Кам’янка нинішньої Дніпропетровської області.

На початку 1900‑х років в Україні були дуже популярними екранізації української класики – вистав «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», а також фільми на українську історичну тематику, наприклад, «Богдан Хмельницький» за п’єсою Михайла Старицького.

Світова популярність

Після революції з’явилося нове покоління українських режисерів, серед яких вирізнявся Олександр Довженко. Він зумів підняти український кінематограф до світового рівня. Наприклад, його фільм «Земля» потрапив до числа 12 найкращих робіт усіх часів та народів, а його художній стиль започаткував напрям, який назвали «українське поетичне кіно».

З 1930 року в Україні з’явилося звукове кіно, і першим фільмом стала «Симфонія Донбасу» режисера і теоретика документального кіно Дзиги Вертова. У 1914 році британський журнал «Погляд і звук» провів опитування, щоб визначити найкращі документальні фільми за час існування кінематографа, і перше місце посів фільм Дзиги Вертова «Людина з кіноапаратом».

Загублені та забуті

У 1926 році режисер Петро Чардинін зняв фільм «Тарас Трясило» за однойменним поетичним романом Володимира Сосюри. Головні ролі у фільмі виконали зірки українського театру Амвросій Бучма і Наталія Ужвій, а сам фільм сьогодні називають першим українським блокбастером. Фільм вийшов настільки вдалим, що його навіть закупили для показу у деяких зарубіжних країнах. Довгий час стрічка вважалася загубленою, але нещодавно її було знайдено в архівах синематеки в Парижі.

За кілька років режисер Андрій Вінницький зняв унікальний науково-популярний повнометражний фільм «Людина і мавпа» на популярну на той час тему теорії Дарвіна. Знімали фільм у Сухумському мавпячому розпліднику. Ця картина з величезним успіхом пройшла в кінотеатрах Японії, але далі її сліди загубилися. І лише кілька років тому плівку було знайдено в національному японському кіноцентрі. Україна викупила копію фільму і після реставрації його, ймовірно, покажуть глядачам. Інший фільм Андрія Вінницького «Сонячне плем’я» здобув Гран-прі на Канському кінофестивалі в 1946 році. Проте вже 1948 року Вінницький був репресований у сфабрикованій справі та відправлений до ГУЛАГу.

Підготувала Ірина Сорокіна