Навіщо померлим наші молитви та як часто варто ходити на цвинтар до своїх близьких

Навіщо померлим наші молитви?

У земному житті ми любимо своїх родичів, дбаємо про них, а вони люблять нас. Коли людина переходить із тимчасового життя у вічне, кохання і турбота рідних про неї часто кудись зникають. Ми відспівали покійного, поховали, згадали – і здається, що зв’язок із ним перервався, ми ніколи його не побачимо, стосунків із ним більше не існує. Однак під час відспівування ми чуємо, що у Бога немає мертвих, у Нього живі всі. Можливо, це складно усвідомити, але так і є.

Після закінчення земного життя ми всі потрапимо на суд до Бога, хочемо того чи ні. Найстрашніше, що там, перед Престолом Божим, ми усвідомлюємо всі свої гріхи та пристрасті, але покаятися і щось виправити будемо вже не в змозі. Тому люди, які залишилися жити на землі – родичі, друзі, близькі – моляться, щоб Господь пробачив гріхи, які людина свідомо чи мимоволі здійснила протягом свого життя. Святі навчають нас, що це надзвичайно важливо, і померлим наша молитва не просто потрібна – вона їм необхідна.

Часто у храмі запитують: що мені зробити, щоб померлому стало якомога краще, яку службу замовити, куди що подати? Як правило, люди хочуть заплатити і піти зі спокійною совістю. Скажу так: у молитві про покійного є три складові.

• Перша – молитва біля Престолу під час Божественної літургії. Це найважливіше, що може бути, найбільше, що можна дати.
• Друга складова – це особиста молитва про покійного, наше духовне зусилля. Якщо ми просимо когось помолитися за померлого, а самі цього не робимо, то така молитва буде безплідною. Молитися можна в храмі на літургії, на панахиді, вдома – де завгодно.
• Третя складова – це милостиня, тобто добрі справи. Коли ми робимо їх в ім’я когось, Господь бачить це, приймає і рятує наших близьких від вічних мук. Милостиня – це не лише подати гроші жебракам. Можна допомогти сусідові і принести йому додому буханець хліба, особливо якщо це людина похилого віку. Можна сказати добре слово нужденному, підтримати тих, хто потребує підтримки.

Ми не можемо купити милість Божу за гроші. Якщо людина приходить у храм, щоб замовити літургію або панахиду, і йде з порожнім серцем, не помолившись, який сенс у тому, що вона туди приходила? Чим така людина відрізняється від язичника, який приніс жерцю плату і пішов – а той уже сам знає, що робити далі? Молитва – це не обряд. Вона вимагає настрою вашої душі, праці вашого серця.

ДО ВІДОМА!
Димитріївська батьківська (поминальна) субота у 2023 році – 21 жовтня за новоюліанським календарем, нещодавно прийнятим Православною Церквою України (ПЦУ) і 4 листопада – за юліанським календарем.

Протоієрей Микола Марковський

Як часто можна ходити на цвинтар до своїх близьких?

Жодного регламенту немає, але люди, які надмірно захоплюються цим, забувають, що там їх немає, немає наших близьких, там є наші спогади, квіти, хрест, могила, а вони в іншому місці, зовсім іншому. Їхня душа може з нами спілкуватися зовсім інакше, зовсім необов’язково це може бути на могилі.

Священик Олександр Мень