Наближалися останні дні земного життя Христа. Напередодні Господь вперше запитав Своїх учнів, за кого вони Його вважають. Тоді Петро твердо і без вагань відповів: «Ти Христос, Син Бога Живаго» (Мт. 16:16), висловивши думку всіх апостолів.
Значимість його слів полягала в тому, що до цього Сам Ісус явно не відкривав перед ними Свою Божественну природу, заради того, щоб апостоли увірували в Нього як у Бога не вимушено, а вільно.
Адже Він міг відкритися перед учнями в усій Своїй величі і славі вже на початку проповіді, але тоді апостоли сповідували б Ісуса як Бога просто зі страху, під враженням від того, хто відкрився перед ними.
Тоді ж Господь, починаючи «налаштовувати» апостолів до майбутніх подій, сказав, що «Йому слід йти в Єрусалим і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути» (Мт. 16:21). Слова ці так засмутили апостолів, що Петро навіть став перечити Вчителю: «Будь милостивий до Себе, Господи! нехай не буде цього з Тобою! (Мт. 16:22).
Через кілька днів Господь, узявши з собою Петра, Якова та Івана, піднявся на гору Фавор, щоб помолитися. І коли вони опинилися на вершині, Христос преобразився перед ними. При цьому з’явилися два великих старозавітних пророки — Ілля та Мойсей, які розмовляли з Господом про майбутнє.
На гору опустилася світла хмара, з якої пролунав голос Бога Отця: «Це є Син Мій Улюблений, в якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мт. 17:5). Апостоли з жахом упали на землю.
Коли ж вони встали і піднялися, то старозавітні пророки і хмара вже зникли, а перед ними стояв їх Учитель, який вже не сяяв сліпучим світлом.
Так Спаситель відкрив апостолам Свою Божественну природу, зміцнивши їх у вірі перед Своїми прийдешніми муками і смертю на Голгофі і показавши кожному, хто піде за Ним, те світло, яким він перетвориться в Царстві Небесному.
Пророки Мойсей та Ілля – головні пророки Старого Завіту. Мойсей помер, не досягнувши землі обітованої, Ілля був узятий живим на небо. Їхнє явлення , пише Златоуст, означало, що «Христос має владу над життям і смертю, панує над небом і землею».
Гора Фавор – полога. Скелі на іконі – символ духовного сходження віруючого до Бога, а також образ міцної, як камінь, віри.
Апостоли, засліплені світлом, лежать землі. Яків і Іван закривають рукою обличчя, не сміючи дивитися на Преображеного Спасителя, і тільки Петро дивиться на Христа, готуючись вимовити слова: «Наставнику! добре нам тут бути».
Мандорла – коло світла навколо Христа, символ Божественної слави та величі.
Промені світла, що виходять від постаті Христа, — образ світла Преображення: «Одяги Його стали блискучими, вельми білими, як сніг, як на землі вибільник не може вибілити» (Мк. 9:3).
Фаворське світло — світло Божественної слави, яким засяяло обличчя Христа під час Преображення. У XIV столітті виникла богословська суперечка про те, що це було за світло — тварюче чи нетварюче. У результаті перемогла позиція святого Григорія Палами, який писав, що учні Христа «бачили, і бачили достеменно, то нетварне і Божественне Сяйво, тоді як Сам Бог перебував незримим у Своїй перетвореній Сокритості». І оскільки Сам Христос цим світлом освятив людську природу, то й кожен, хто ввірував у Спасителя, за вченням Церкви, може також сподобитися свого особистого Преображення, сприйнявши нетварюче Фаворське світло. Такий величезний зміст цього двонадесятого свята.
ДО ВІДОМА. Преображення Господнє у 2023 році святкується 19 серпня.
За матеріалами православної преси
На які тільки хитрощі не йдуть овочівники, щоб зібрати ранній та рекордний урожай. Сьогодні розповідаємо…
4 квітня очікується погода без опадів, у південних областях - місцями дощі.
Чи будуть геомагнітні хвилювання цього дня?
Цього дня прийнято звертатися з молитвою до Діви Марії та просити захисту та заступництва у…
2025 року українські пенсіонери зможуть отримати нову фінансову допомогу, яку здійснить Міністерство соціальної політики разом…
Якість прання залежить від забрудненості білизни, і від прального засобу. Скільки порошку треба, щоб ваша…