Історія української армії: 7 фактів про українських січових стрільців

Це була спроба організувати українську національну армію, яка б могла захищати кордони та інтереси нашої країни.

1. Із початком першої світової війни українські політичні сили об’єдналися у народну раду. Це об’єднання запропонувало уряду Австро-Угорщини, до складу якої на той час входила частина України, створити окремий військовий легіон, який складається з українців. Австрійський уряд, який потребував добровольців, підтримав цю ідею. Так з’явився легіон, який одержав назву «Українські січові стрільці».

2. Уряд Австро-Угорщини розраховував набрати не більше 10 тисяч українських добровольців, проте на заклик відгукнулося понад 28 тисяч осіб. Така активність українців налякала австрійців, і вони дозволили видати зброю лише двом із половиною тисячам воїнів, які у складі австро-угорських сил захищали Галичину від російської армії.

3. У січові стрільці відбирали лише найкращих. Серед них було багато студентів, творчої інтелігенції та навіть художників, які закінчили польські художні училища. Незважаючи на те, що їм доводилося ризикувати життям, вони знаходили час і для творчості — малювали картини на військові теми, писали портрети товаришів по службі, складали пісні, які дуже швидко ставали загальнонародними. На жаль, більшість картин та малюнків січових стрільців знищено під час бомбардувань другої світової війни або було знищено вже за радянських часів.

4. Український стрілецький табір розташовувався у селах Страбичеве та Горонда, неподалік Мукачева. Дисципліновані та освічені, стрільці завоювали прихильність у місцевого населення — не лише в українців, а й угорців. Спочатку стрільці ходили у рваній формі угорського зразка, а на озброєнні вони мали допотопні рушниці системи Верндля на один постріл, зі шнурком замість ременя. Згодом українські воїни запровадили власну уніформу, зокрема знаменитий головний убір січових стрільців — «мазепинку», а також військову термінологію українською мовою.

5. Січові стрільці проходили навчання на Закарпатті. Вони багато спілкувалися з місцевим населенням, гралися з дітьми, розучували з молоддю пісні, а у свята відвідували церкву, де їхній хор співав під час служб. Це викликало повагу у місцевих мешканців. При цьому чималу роль відігравало те, що стрільці говорили не угорською, польською чи німецькою, а українською мовою.

6. Коли російські війська захопили Галичину та наблизилися до Закарпаття, австрійське командування кинуло у бій українських січових стрільців. У вересні 1914 року бої відбувалися на Верецькому перевалі та закінчилися перемогою українських формувань. Навесні 1915 року українські січові стрільці здобули перемогу над російською армією на горі Маківці, що у Карпатах. Щоправда, влітку 1916 року відбувся Брусилівський прорив та австро-угорські сили, а з ними і січові стрільці змушені були піти в оборону. Це сталося біля гори Лисоні, що знаходиться на території нинішньої Тернопільської області.

7. Сьогодні на честь січових стрільців названо 223-й зенітний ракетний полк, який захищає західну частину України від російських повітряних атак.