Українці за кордоном: як приймають наших біженців в Італії

На момент вторгнення у Кривому Розі гостювала мама Наташиної подруги, яка вже 20 років живе біля Неаполя. Тому питання «куди їхати, щоб урятувати дітей», кілька сімей, об’єднавшись, вирішили протягом доби. Сьогодні Наталя ділиться розповіддю про особливості життя в країні, яка стала для них із сином тимчасовим домом.

• Скільки українським біженцям коштує місяць проживання у Канаді та державна програма країни.
• Як довго українські біженці за кордоном матимуть змогу дзвонити додому безкоштовно?

Зустріли дуже тепло

– Виїжджали ми великою компанією на початку березня 2022-го, в атмосфері загальної паніки і метушні, тому дорога була дуже важкою і зайняла понад п’ять діб, – згадує Наташа. – Тим ціннішим був для нас теплий прийом, який ми зустріли після приїзду до Італії. Причому нам насамперед допомогли саме місцеві жителі, а не представники влади. Ми зупинилися у невеликому селищі біля містечка Кампобассо, де мешкає мама моєї подруги. Звичайно, її там усі знають, тому рівень інтересу та співчуття до новоприбулих – чотирьох жінок із чотирма різновіковими дітьми був дуже високим.

Буквально в перші дні для українок на базі місцевої церкви зібрали колосальний обсяг гуманітарної допомоги. Це були в основному продукти і не тільки перша необхідність: молоко, дитяче харчування, макарони, консервоване м’ясо і томати, фрукти, печиво, паста «Нутелла», оливкова олія. Надалі їм також видавали продуктові набори щомісяця. Крім того, біженцям, уточнивши їх розміри, зібрали багато одягу та взуття, причому переважно нового, оскільки вони виїжджали з України в морозну погоду, а на півдні Італії в березні стовпчик термометра піднімається до +15 С.

– Окремо хочу сказати про господарів місцевих продуктових магазинчиків, які весь рік практично щодня чимось пригощали наших дітей, а на Великдень та Різдво дарували їм шоколад та подарунки, – розповідає Наташа. – Також нас регулярно запрошували у гості сусіди – на піцу чи лазанню. Але в мене склалося враження, що це була скоріше чисто людська участь, аніж усвідомлена проукраїнська позиція. Хоча, з іншого боку, італійці були в курсі того, що відбувається в Україні – їхній щоденний обідній випуск новин починався з п’ятихвилинки, присвяченої подіям у нашій країні.

«Пермесо» та виплат довелося почекати

Коли метушня перших днів залишилася позаду, криворіжанки почали займатися оформленням документів. Їм потрібно було у найближчому поліцейському управлінні отримати «пермессо» – посвідку на проживання, що дозволяє українським біженцям законно перебувати в Італії 12 місяців і мати доступ до медобслуговування, ринку праці, освіти та отримання соціальних виплат. Загалом цей процес виявився досить довгим і бюрократичним, до того ж різні анкети потрібно було заповнювати італійською, що вимагало сторонньої допомоги.

– Але велику роль грав і фактор «як пощастить», – каже Наташа. – Наприклад, моя подруга з дитиною оформила «пермессо» та отримала виплати досить швидко та майже одночасно. Ми ж зробили документ лише на тиждень пізніше, а на допомогу чекали два місяці. Водночас знаю, що деякі люди взагалі чекали на виплати близько п’яти місяців. Загалом щомісячна соціальна допомога українцям минулого року в Італії становила 150 євро на дитину та 300 євро – на дорослу, виплачували її протягом трьох місяців.

На роботу беруть охоче, але платять мало

Щоб не сидіти на шиї у знайомих, вже через кілька тижнів після приїзду Наталя з сином почали шукати квартиру. Загалом оренда самостійного житла у провінції коштувала від 400 євро. Заради справедливості відзначимо, що це не звична нам «однушка», а, як правило, дворівнева квартира, що складається хоча б з кількох кімнат, великого холу і повноцінної ванної. До цього потрібно додати комуналку – щонайменше 100 євро, в які можна вкластися лише за умови жорсткої економії електрики та води.

– Для нас сума в 500 євро була непідйомною, але завдяки знайомим ми орендували житло, за італійськими мірками, «за копійки» – 150 євро, – розповідає криворіжанка. – Пощастило і з роботою – на неї теж влаштували «за протекцією», хоча загалом українки як домробітниці та доглядальниці (без знання мови розраховувати на щось більш престижне не доводиться) там дуже цінуються, бо італійки в плані домашньої роботи досить ліниві. Наприклад, наша сусідка-італійка всерйоз вважала складною справою…завантажити білизну в пральну машину, і починала заздалегідь зітхати з приводу майбутньої незабаром «втомливої роботи».

Наташу найняли як «баданте» (доглядальницею) літнего подружжя, яке мало серйозні проблеми зі здоров’ям. До її обов’язків входив контроль за тим, щоб вони за графіком приймали медикаменти, приготування сніданку та обіду, прибирання у будинку. Потім її змінювала інша доглядальниця – вона готувала вечерю і залишалася на ніч.

– Я швидко освоїла улюблені страви моїх італійських роботодавців – це сезонний овочевий суп мінестроні, паста з оливковою олією, різотто, – розповідає Наталя. – Але їм сподобалася і наша традиційна їжа – картопляне пюре, борщ. Зарплата була за місцевими мірками невелика – 500 євро, але мені дозволялося щодня брати із собою на роботу сина, який навчався дистанційно в українській школі. До того ж господарі допомагали нам продуктами та загалом дуже добре ставилися.

Незважаючи на досить налагоджене «італійське» життя, Наталя із сином протягом року кілька разів поривалися поїхати додому, де їх повернення терпляче чекав коханий чоловік та тато. Але родичі слали їм новини про обстріли, теракти та блекаути в Україні та просили почекати. Нарешті, у березні 2023-го терпець наших героїв урвався, і вони повернулися до Кривого Рогу.

– Незважаючи на постійні повітряні тривоги та систематичні обстріли Кривбасу, ми більше не збираємося їхати, – каже Наташа. – Будемо всі випробування, надіслані долею, переносити разом, сім’єю. Тому що за кордоном ти фізично перебуваєш у безпеці, але серцем – увесь час удома, в Україні. І таке життя складно назвати повноцінним…

Коротко про ціни

• Хліб – 4 євро
• Рис, 1 кг – 2 євро
• Молоко, 1л – 1,5 євро
• Яйця (6 штук) – 1,5 євро
• Вершкова олія, 1 кг – 13 євро
• Оливкова олія першого холодного віджиму, 1л – 7 євро
• Курине стегно, 1 кг – 5 євро
• Пармезан, 1 кг – 15 євро

Плюси та мінуси життя в Італії

До основних переваг країни належать:

• красива природа та теплий клімат;
• велика кількість визначних пам’яток;
• досить зрозуміла та мелодійна мова;
• в цілому хороше ставлення звичайних людей;

Але є й мінуси:

• високі ціни на продукти, одяг та взуття;
• дорога оренда житла;
• бюрократія, довге оформлення документів;
• проблеми з медобслуговуванням (прийом у вузького фахівця потрібно чекати мінімум місяць);
• специфічний графік роботи магазинів та офіційних установ: короткий (порівняно з Україною) робочий день, довгі обідні перерви, у вихідні та свята все закрито.

Ірина КАДЧЕНКО