Ми продовжуємо рубрику «Відомі люди на монетах», де знайомимо вас з відкарбованими у металі знаменитими людьми, які увійшли в історію України.
В цій рубриці, а також в газеті «На пенсії» (в номері 28 від 11 липня 2023 року) ми розповіли про знаменитого українського співака Анатолія Солов’яненка, повідомивши, що він народився 1932 року в місті Сталіному, яке 1961-го було перейменовано на Донецьк.
Стоп, подумали ми: до 1924 року це місто називалося Юзівкою – на честь його засновника британського інженера Джона Юза. І якщо Нацбанк України присвятив йому ювілейну монету, то як же нам не розповісти про цю людину, яка стала частинкою історії нашої країни?
Джон Юз народився 1814 року у Великій Британії. Його батько був інженером, очолював один із металургійних заводів на півдні Уельсу. В юності Джон працював у батька на заводі, пішов його стопами. У 28 років він купив судноверф, у 36 років – ливарний завод. Наприкінці 1850-х став інженером на сталепрокатному заводі, а 1860-го його очолив. Це підприємство у 1868 році отримало замовлення на броню з Росії. Незабаром 55-річний Джон Юз виїхав туди для організації виробництва металу.
У Катеринославській губернії на березі річки Кальміус він у 1869 році купив землю у представника українського аристократичного роду князя Віктора Кочубея. Було розпочато будівництво металургійного заводу з робочим селищем.
Спочатку Іван Іванович (так місцеві називали Джона Юза) планував будівництво заводу з виготовлення залізничних рейок, але потім зрозумів, що треба організовувати повний цикл і заснував «Новоросійське товариство кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництва». Перший чавун тут виплавили у 1872 році, вперше в Росії було запущено коксові печі з гарячим піддувом.
Навколо виробництва розросталася англійська колонія (Юз спочатку привіз із собою 150 співвітчизників – робітників). Спочатку для іноземних робітників, майстрів, інженерів він створив людські умови: збудував лікарню, школу і навіть… вуличні туалети. Масово з’їжджалися туди працювати люди із сусідніх губерній.
Джон Юз взяв на себе планування міста. У Юзовому з’явилися кілька лікарень і шкіл, лазні, сміттєспалювальний завод, пожежна дільниця, церква, пошта, аптека – всі побудовані коштом британця. Він організовував базари (і безуспішно намагався привчити місцевих купувати все там, а не вирощувати самим).
Коли Джон Юз помер, віддавши 20 років розвитку та розширенню свого дітища (1889 рік), Юзівка була вже далеко не маленьким робочим селищем. Перед початком Першої світової війни у майбутньому Донецьку вироблялося три чверті сталі всієї Російської імперії.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
