Що таке спайкова хвороба – розповідає гастроентеролог-ендоскопіст

Чому вона виникає і як з нею боротися, розповіла гастроентеролог-ендоскопіст вищої категорії Лариса Припіченко.

Чим небезпечна спайкова хвороба?

Спайковою хворобою називають патологічне формування сполучної тканини, що призводить до своєрідного «склеювання» внутрішніх органів, ділянок кишечника та інших відділів черевної порожнини. Спайки можуть з’являтися внаслідок травм, запальних процесів та хірургічних операцій через утворення великої кількості фіброзних волокон, що захищають пошкоджену тканину. Наявність спайок обмежує рухливість внутрішніх органів, порушує їх кровопостачання та нормальну роботу, може призводити до тяжких ускладнень.

Зокрема, якщо спайки утворилися між петлями кишечника, формується кишкова непрохідність, яка не тільки завдає хворому серйозного дискомфорту, а й становить загрозу для життя.

Спайкова хвороба має хронічний характер, частіше від неї страждають жінки.

Чому виникає патологія?

Основна причина розвитку спайкової хвороби – це наслідки операцій на органах черевної порожнини. Пошкодження судин, порушення кровотоку, накладання швів, встановлення дренажів і використання певних медикаментів при хірургічних втручаннях стимулюють запуск фіброзних процесів. Тому спайки часто виникають після видалення апендициту і поліпів, операцій на шлунку та кишечнику. Причому викликати формування «перемичок» можуть навіть малотравматичні втручання.

Друга поширена причина появи патології – запальні захворювання внутрішніх органів черевної порожнини: печінки, товстого і тонкого кишечника, жовчного міхура, підшлункової залози.

Викликати розвиток спайок здатне і проникнення в очеревину жовчі, вмісту кишечника або шлунка при пробідній виразці або апендициті.

Також спровокувати спайковий процес можуть поранення, травми і забиття живота, а також генетична схильність і вроджені аномалії.

Як виявляється?

На ранніх етапах спайкова хвороба може практично не турбувати пацієнта або проявлятися ледь помітними симптомами. При неускладнених формах патології в області проведеної раніше операції або отриманої травми людина може відчувати дискомфорт, неприємні відчуття, болі при ходьбі, фізичних навантаженнях або в певній позі.

Також при спайках у кишечнику часто виникають здуття живота, метеоризм, хронічні запори. Крім того, можливіими є нудота і блювання, як пов’язані з їдою, так і незалежно від неї.

При ускладненій формі хвороби може розвиватися кишкова непрохідність. Цей процес супроводжується гострим раптовим болем і спазмами, тривалою відсутністю випорожнень, сильним газоутворенням та здуттям живота, блюванням, іноді – зниженням артеріального тиску. При цих симптомах потрібно терміново звернутися по медичну допомогу, оскільки потрібним є екстрене хірургічне втручання.

Які методи діагностики та лікування застосовують?

Коли спайкова хвороба протікає безсимптомно, її часто виявляють випадково, обстежуючи пацієнта щодо інших захворювань. Підтвердити діагноз допомагає УЗД органів черевної порожнини, рентгенографія кишечника з контрастною речовиною, діагностична лапароскопія.

Метод лікування спайок залежить від симптомів, що турбують хворого. При хронічній формі хвороби і повільному розвитку патології призначається прийом протизапальних препаратів, спазмолітиків, ліків для покращення травлення та кровообігу. Також рекомендованими є фізіотерапія, лікувальна фізкультура і дієта.

Якщо ж у пацієнта спостерігаються ускладнення у вигляді сильного болю, нудоти, блювання, ознак кишкової непрохідності, показаною є лапароскопічна операція, під час якої проводиться розсічення спайок і видалення ділянок фіброзної тканини.

Без дієти не обійтися

Дієта – важливий етап лікування спайкової хвороби. Вона передбачає вживання нежирних сортів м’яса, риби, легких м’ясних та овочевих бульйонів, відварених яєць і парових омлетів, нежирної молочки, відварених овочів.

Крім того, важливо харчуватися дрібно, дотримуватися питного режиму, не лягати після їди, не їсти на ніч і не допускати запорів.

Допоможе зарядка

• Стоячи рачки, по черзі округляйте і прогинайте спину в поперековому відділі, при цьому напружуючи м’язи живота.
• Лежачи на спині з руками, розташованими на животі, виконуйте черевно-діафрагмальне дихання: при вдиху сильно випинайте живіт, при видиху втягуйте, притискаючи його зверху кистями рук.

Ірина Кадченко