Одного разу Ісус пішов з Юдеї, південної частини Ізраїлю, до Галілеї. Між Юдеєю та Галілеєю розташована була Самарія. Самаряни, як і євреї, вірили в одного Бога, Творця неба та землі, але у них були свої звичаї, свої священики, і колись навіть свій храм (який було зруйновано євреями). Євреї не хотіли спілкуватися з ними. Коли Ісус зі Своїми учнями прийшов у самарійське місто Сіхар, то, втомившись з дороги, Він сів біля криниці, а Його учні пішли купити харчів.
Було опівдні. Одна самарянка прийшла почерпнути води з криниці.
Ісус сказав їй: «Дай мені напитися». Жінка здивувалася і відповіла: «Як це ти, юдей, просиш води в мене, самаря́нки?»
Ісус сказав їй у відповідь: «Якби ти знала, яким даром Бог обдаровує людей і хто каже тобі: “Дай мені напитися”, ти б сама попросила його, і він дав би тобі живої води».
Жінка каже Йому: «Пане, ти навіть відра не маєш, щоб зачерпнути води, а колодязь глибокий. Звідки ж ти візьмеш живу воду?»
Ісус сказав їй у відповідь: «Кожен, хто п’є цю воду, відчує спрагу знову, а хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя»».
Свідчивши про Бога, Ісус сказав жінці: «Бог є Дух, і ті, хто йому поклоняється, повинні поклонятися в дусі та в правді».
Жінка каже Йому: «Я знаю, що має прийти Месı́я, якого називають Христом. І коли він прийде, то відкрито розкаже нам про все». Ісус каже їй: «Це я, той, хто зараз говорить з тобою…»
Тоді жінка залишила свій водоніс і пішла до міста, і розповіла людям про Людину, Яку зустріла. «Може, це Христос?…» І багато які самаряни з того міста повірили в Нього за словом жінки… І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути у них; і Він пробув там два дні. І ще більше увірували за Його словом».
Через свідчення однієї бідної самарянки багато які люди повірило в Господа. Ця притча про те, що перед Господом рівні всі народи і раси, бо ми всі Його творіння.
Ця подія є очевидним свідченням Божественної слави Спасителя, бо після розмови з Господом самарянка та її співгромадяни переконалися, що Ісус воістину Спаситель світу – Христос (Ів. 4; 41,41).
В особі цієї жінки Свята Церква надає приклад повстання з глибини гріховної грішників, які шукають спасіння і готові дослухатися до призовного голосу Божого. Самарянка, будучи грішницею, все-таки не заглушила у своєму серці добрі почуття, сприйнятливість до істини та бажання догоджати Богові, за що й спромоглася розмови зі Спасителем. Він зробив її здатною зрозуміти Його піднесене вчення про «рятівну воду» і запалив у її серці полум’яне бажання «прийняти воду життя, що з Нього виливається».
Ця притча нагадує нам, що Господь Сам завжди йде назустріч тим, хто шукає святу істину і благодать і здатний до каяття, дає дари Свої і рятує їх, а через них – рятує й інших.
За матеріалами православної преси
