Сьогодні герой оповідання – український фізик та електротехнік Іван Пулюй.
Вважаю, що кожен пенсіонер, який тримає цю газету, колись, у далекому дитинстві, був піонером. І, можливо, читав різні розумні книжки, що випускалися тоді в серії «Піонер – значить перший». І справді, Оксфордський словник трактує це слово так: «Піонер – людина, яка однією з перших проникла і оселилася в новій недослідженій країні».
Так ось, український фізик і електротехнік Іван Пулюй (1845 – 1918 роки) справді неодноразово першим проникав у різні недосліджені «країни», якщо так образно назвати галузі науки і техніки, які тоді зароджувалися. Він має повне право називатися піонером, і його ім’я цілком заслужено посіло місце в почесній низці наших співгромадян, на честь яких Національний банк України викарбував пам’ятні монети.
Він народився у містечку Гримайлів Чортківського району на Тернопільщині. Після закінчення гімназії розпочав навчання у духовній семінарії у Відні (Австрія).
Зайнявшись перекладом українською мовою духовної літератури, переклав «Псалтир». І одночасно відвідував лекції з математики, фізики, астрономії у Віденському університеті. Це і визначило його подальше життя: у 27 років Пулюй був працівником університетської фізичної лабораторії. А 1874-го журнал «Доповіді Віденської Академії наук» опублікував перші дві його статті з фізики тертя повітря. Цього ж року почав викладати у Військово-морській академії.
Сконструйований ним на той час прилад (за темою теплотехніки) виявився цікавим для всього тодішнього наукового світу, на Всесвітній виставці в Парижі у 1878 році він був відзначений срібною медаллю. Через три роки, там же, на Всесвітній електротехнічній виставці, кілька винайдених Іваном Павловичем електричних апаратів було відзначено дипломами.
До цього часу Пулюй був уже доктором фізики Страсбурзького університету, відомим у науковому світі фундаментальними працями, присвяченими катодним випромінюванням. Їх опублікувала не лише Віденська Академія наук: Лондонське фізичне товариство видало їх у англомовному перекладі серед найважливіших фізичних досліджень, які проводилися за кордонами Великої Британії.
1896 року Іван Пулюй провів фундаментальні дослідження природи та особливостей Х-променів. Сьогодні ми називаємо їх рентгенівськими, на честь німецького фізика. Але багато які дослідники історії науки впевнені, що це несправедливо: Х-промені мусили увічнити ім’я українця Пулюя. Своє повідомлення «Про нові типи променів» Рентген опублікував наприкінці 1895 року, але хто може стверджувати, що йому цю ідею не підказала «лампа Пулюя» – вакуумна трубка власної конструкції, винайдена Пулюєм за 14 років до цього? Так, Рентген був автором цього відкриття, але він лише констатував факт, а Пулюй як експериментатор і глибокий теоретик досліджував та обґрунтував ці процеси на атомно-молекулярному рівні.
І ще: Пулюй першим почав використовувати Х-промені в медичній діагностиці, першим зробив фото всього дитячого скелета. То чому ж це рентгенівські, а не пулюївські промені, запитує багато хто, причому далеко не тільки вітчизняні історики науки.
Великий вчений світового рівня, Пулюй був автором майже 50 наукових та науково-популярних робіт з фізики та електротехніки німецькою, англійською та українською мовами. Пропрацювавши все життя в наукових центрах європейських міст, Іван Пулюй ніколи не забував свого українського коріння. Для своїх шістьох дітей він наймав учителів української мови. Він палко підтримав відкриття українського університету у Львові, організував стипендії для наших студентів у Австро-Угорщині, публікував статті на підтримку української мови.
Квінтесенцію життєвого кредо українського вченого Івана Пулюя можна сформулювати однією його фразою: «…Нема більшого гонору для інтеліґентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю».
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
