Однак Чорнобиль був не єдиним місцем на планеті, де стався масштабний викид радіації. «Одеське життя» згадує 5 найбільших радіаційних катастроф за всю історію людства.
26 квітня 1986 року о 1:23 ночі, поки жителі сусідньої Прип’яті мирно спали, на Чорнобильській АЕС стався вибух за потужністю порівнянний із 300 ядерними бомбами, скинутими на Хіросіму.
Як з’ясується пізніше, реактор ЧАЕС був несправний спочатку, а співробітників станції вчасно не попередили про його недоліки. Тож технічне випробування реактора закінчилося катастрофою. Тепловий вибух зруйнував 4 енергоблок станції, реактор спалахнув, і в атмосфері стався масштабний викид радіації. Загалом у довкілля потрапило 190 тонн радіоактивних речовин, а забруднення поширилося на 160 000 км2. Навколо електростанції створили 30-кілометрову зону відчуження, з довколишніх територій евакуювали сотні тисяч людей.
Наслідками катастрофи понад пів року займалися 600 000 ліквідаторів ЧАЕС, 10% з яких померли від отриманого опромінення, ще 165 000 – отримали інвалідність. Радянська влада довгий час мовчала про масштаби катастрофи – Михайло Горбачов виступив зі зверненням про Чорнобиль лише 14 травня. Ще через 7 місяців, 14 грудня, над зруйнованим реактором добудували захисний саркофаг.
Аварія на АЕС «Фукусіма-1» вважається другою за масштабами руйнування після Чорнобиля.
11 березня 2011 року потужний землетрус і цунамі вивели з ладу обладнання станції, яке відповідало за систему охолодження реакторів. У результаті на АЕС стався потужний вибух: зовнішня оболонка трьох реакторів зруйнувалася, а радіація почала стрімко поширюватися океаном. У довкілля потрапили радіоактивні ізотопи йоду та цезію: обсяг їх викиду становив 10% від викиду на Чорнобильській АЕС. З території забруднення евакуювали понад 150 000 людей, а забруднену воду довелося збирати у величезні контейнери.
Ліквідаційні роботи на Фукусімі продовжуються навіть сьогодні: у 20-кілометровій зоні навколо станції знесено всі будівлі, близько десятка найближчих міст досі закрито, а на повне усунення наслідків аварії може піти до 30-40 років.
Перша радіаційна аварія в СРСР сталася майже за 30 років до Чорнобиля, у закритому місті «Челябінськ-40» та отримала назву Киштимської катастрофи (за назвою найближчого населеного пункту).
29 вересня 1957 року на хімкомбінаті «Маяк» через проблеми в системі охолодження стався вибух ємності для радіоактивних відходів. В результаті в атмосферу було викинуто радіоактивні частки Стронцію-90 – всього 20 мільйонів кюрі атомних відходів (для порівняння, у Чорнобилі цей показник становив приблизно 50 мільйонів кюрі).
Після вибуху над комбінатом піднявся стовп диму і пилу, що світився. Його висота досягала одного кілометра. У місцевих газетах пізніше писали про явище «північного сяйва на широтах Південного Уралу» – так радянська влада намагалася приховати ядерну катастрофу.
Внаслідок аварії було забруднено 23 000 км2 землі. 90% радіонуклеїдів осіло на самому комбінаті, але ще 10% рознеслися на 350 км навколо: під шкідливою хмарою опинилися 270 000 людей у 217 населених пунктах. 23 села із найзабрудненіших територій довелося повністю евакуювати, а будівлі на цій території – знищити.
У момент вибуху на «Маяку» ніхто з робітників не загинув, оскільки день трагедії припав на неділю. Проте згодом від опромінення стали гинути вже ліквідатори цієї аварії.
Ще одна радіаційна аварія сталася 12 грудня 1952 року в канадській лабораторії Чок-Ривер, розташованій за 180 км від Оттави. Це була перша в історії ядерна катастрофа, коли внаслідок вибуху відбулося часткове розплавлення активної зони реактора.
Внаслідок радіаційної катастрофи у навколишнє середовище потрапило 10 000 кюрі шкідливих відходів, а у підвалі лабораторії утворилося 4500 тонн радіоактивної води – вона знаходилася лише за 1,5 кілометра від кордону річки Оттави.
10 жовтня 1957 року сталася найбільша ядерна аварія в історії Великобританії. Катастрофа сталася в містечку Віндскейл на узбережжі Ірландського моря, де розташовано атомний комплекс «Селлафілд».
Через технічні неполадки в реакторі АЕС почалася пожежа, внаслідок якої в довкілля потрапило 20 000 кюрі радіоактивного йоду. Забруднення поширилося по всій Англії та Уельсу, а також досягло деяких частин північної Європи.
Відразу після аварії фермерам, які перебували поблизу, заборонили продавати коров’яче молоко, оскільки трава на пасовищах була зараженою, а радіоактивний йод разом з коров’ячим молоком міг потрапити до організму людини.
Уряд Великій Британії довгий час не оприлюднив масштаби катастрофи. Повний звіт з’явився лише через 30 років після ядерної аварії.
Читайте також:
Стартувала реєстрація на отримання нових виплат для українців.
Кожна домашня рослина не лише прикрашає інтер'єр, але й приносить радість своєму господареві.
Котлети — це класична страва, яка є важливою частиною української кухні. Це ситна, смачна та…
Щоб вибрати ідеальний диван, важливо враховувати безліч факторів – від розмірів та форми до матеріалів…
Українців можуть позбавити небажаних дзвінків. Новий законопроєкт передбачає можливість ідентифікації абонентів, які порушують ваш спокій.…
Вже з 1 грудня 2024 року клієнтів "Ощадбанку" очікують суттєві нововведення. Чи стануть послуги банку…