– Власноруч зроблений оберіг найпотужніший, – переконана Марія Іванівна і додає, що створення ляльок-мотанок зазвичай супроводжує молитвою, тож впевнена, що її вироби «заряджені» добром.
Майстриня добре знає історію ляльки-мотанки і нагадує, що наші предки надавали їй сакрального змісту. Адже мотанка виконує роль оберегу, є символом мудрості, продовжувачки роду та зв’язку поколінь. В старовину мотанки були лише жіночого роду.
Раніше вбрання для ляльки робили із шматків старих вишитих сорочок, якогось іншого одягу. Тепер є розмаїття матеріалу, однак Марія Іванівна ретельно добирає для власних ляльок вишивку і тканину, притаманну ознакам своєї місцини.
– Одяг у ляльки-мотанки символічний. Спідниця уособлює землю, сорочка – минулий, теперішній і майбутній часи, стрічка або хустка – це зв’язок з небом. Нитки мають гармоніювати з основним колоритом ляльки. А голова називається куклою, як і пустушка, яку наповнювали хлібом і давали дітям наші предки, – розповідає Марія Слободянюк.
Цікаво, що власну колекцію Марія Іванівна презентувала не своїм внукам і правнукам, а якимось двом жінкам, котрі представилися збирачками фольклору. Їм же віддала і купу старих ляльок та вишитих рушників.
– Навіть не знаю, як їх звати. Як щось пороблено. Зараз мало сідаю за роботу, бо зір підводить, – скаржиться рукодільниця.
Можна довго слухати жінку, яка звикла вірити людям і добре знає справу, якою займається. Вона з захопленням розповідає про символи, що уособлює собою мотанка, про її види та призначення. Та найголовніше, що мотанка повернулася із забуття і єднає нас із нашими пращурами, оберігаючи на енергетичному рівні.
Любов Кузьменко
